Загалом, інвестування в фондовий ринок вважається інвестуванням в економіку. Теоретично – так і є, але фактично, останнім часом, ринок більше нагадує легалізовану фінансову піраміду. І я аргументую це вам.
У цьому дописі я розповім те, що не сподобається багатьом інвесторам – але, якщо ви хочете, щоби ваші інвестиції приносили прибуток, то маєте розуміти фізику поточних процесів.
Звичайно, фондовий ринок не є на 100% класичною схемою Понці – ми це питання теж зачіпимо, але на даний момент, пірамідальність ринку дуже сильно переважає справжню фундаментальну мету, чому ринки і біржі були створені.
І це не добре, і не погано – така реальність, і інвестувати потрібно із розумінням цієї реальності, знявши рожеві окуляри. Інакше, результати будуть не такі, як очікуються.
Це буде критичний огляд, а не розважальний, ми розглянемо реальні фактори піраміди на фондовому ринку, і звичайно, для об’єктивності, розглянемо і протилежну сторону. І основне – як не втрапити у пастку, бо піраміди завжди закінчують однаково – більшість втрачає свої кошти.
А тепер до справи. Перший фактор – це капіталізація фондового ринку чи окремих акцій. Потрібно розуміти, що капіталізація – це не вартість ринку, причому, навіть не приблизно. В ринку ніколи немає стільки грошей, в скільки його оцінюють. Капіталізація – це певне ефемерне число, яке, по великому рахунку, можна використати тільки для якихось порівняльних цілей, і то, в моменті.
Тобто, важливо розуміти, що при ринковій капіталізації американського фондового ринку у майже 60 трильйонів доларів, там і приблизно немає такої суми грошей. Те ж саме стосується і окремих компаній. Наприклад, візьмемо Теслу – її ринкова капіталізація не відповідає вартості компанії.
Давайте, я спрощено поясню на прикладі, чому така маніпуляція відбувається. Наприклад, якась компанія виходить на IPO, тобто, первинне розміщення акцій. Вони випускають 1000 акцій по 1000 гривень (тобто, капіталізація компанії 1 000 000 гривень). 800 акцій засновники залишають собі, а 200 на продаж.
І як приклад, вони продали 100 акцій по 1100 гривень, а потім, ще 100 акцій по 1200 гривень. І виходить, що капіталізація компанії уже 1,2 мільйона гривень, тобто, остання ціна 1200 помножити на 1000 акцій. Але у акції зайшло всього 230 000 гривень. Навіть якщо врахувати ті 800 акцій засновників по базовій оцінці при ціні запуску по 1000 гривень, то виходить, що в акції капіталізовано всього 1 030 000 гривень, але аж ніяк не 1 200 000.
Тобто, уже базово у нас уже виходить 170 000 гривень виникли з повітря. Вони нічим не забезпечені, але компанія стала дорожчою на 20%.
Так, це доволі умовний приклад і дуже спрощений, але він чітко показує як надувається капіталізація. І для того, щоби вона зростала, потрібні тільки нові покупці – але це ми розглянемо окремо.
І чим більше таких ітерацій, тобто, перевищення кількості покупців над продавцями, тим більше зростає ця роздутість. А реальний вкладений капітал при цьому, навпаки, може знижуватися – оскільки, інсайдери компанії і андерайтери будуть продавати власні акції, які вони не купували. Таким чином, вони ще більше витягують капітал із ринку.
І тут ще є фішка в тому, що на саме IPO компанії уже виходять переоціненими. Колись Баффета спитали, чому він не інвестує у IPO – він відповів, що на IPO не буває дешевих компаній і навіть порівнював їх із лотереями.
А узагалі, по IPO, що насправді від них можна чекати і хто там заробляє, у мене є окремий допис – дуже рекомендую до прочитання
Як ця пірамідальна властивість акцій і ринків впливає на інвесторів? Дуже просто – нехватка ліквідності для продажу і швидке, іноді просто миттєве, зниження цін на активи.
Який вихід? Фіксація прибутків – поки не зафіксували прибутки, гроші не ваші, це просто цифра на екрані. Я не веду до того, що потрібно трейдити чи активно інвестувати – ні, це виключно підхід кожного конкретного інвестора, можна і роками тримати акції чи десятиліттями, але усе одно – прибуток має фіксуватися.
Наступне – це залежність зростання фондового ринку від притоку інвесторів. Ціни акцій зростають переважно тоді, коли постійно з’являються нові покупці, готові платити більше. І це є наслідком першого пункту.
Інвестор та мільярдер Марк К’юбен зауважив: фондовий ринок «за визначенням – це піраміда. Поки гроші продовжують надходити, знаходиться хтось, хто купить акції у продавців. Якщо ж приплив грошей зменшується – індекси йдуть вниз»
Ринкові механізми доволі банальні – компанія може мати просто нереальний потенціал росту, зростаючі продажі і прибутки, відсутність боргів і навіть готівку на рахунках, але усе одно не зростати. А інша компанія, може бути збитковою, зі страшною корпоративною звітністю, але її акції будуть підніматися у вартості. І причина проста – в другій компанії просто більше покупців.
Іншими словами, щоб існуючі власники акцій могли продати свої цінні папери з прибутком, мають прийти нові покупці з грошима. Це дуже схоже на структуру піраміди, де прибутковість підтримується лише притоком нових вкладників. Можу навести наочний приклад – під час фінансової кризи 2008 року багато американців, які збиралися на пенсію, втратили значну частину заощаджень, бо ринок обвалився, коли люди масово забирали гроші і нових інвесторів майже не було.
Тобто, виходить, прибутки інвесторів залежали від того, як «всі інші вкладали в ринок». А це пряма ознака піраміди.
Тобто, висновок відносно цього як і у першому пункті – фіксуйте прибуток. Є навіть така фраза, не знаю хто автор, приблизно звучить так – «Багаті не купують акції, а продають їх». Тобто, ви не можете бути багатим, поки не продасте акції, інакше, як я вже говорив, нереалізований прибуток – це тільки цифри на брокерському рахунку.
Третій важливий фактор – це зростання цін без реального прибутку або зростання цін, яке суттєво перевищує динаміку зростання прибутків.
Приклади росту акцій, які зростають без прибутків зустрічаються постійно. І багато хто заперечить, бо інвестори вірять в компанію і вкладають у її майбутнє, так як вона колись чогось доб’ється і зросте в ціні. Так, іноді і так буває, але більшість таких компаній піде в небуття разом із вкладеннями таких інвесторів.
Так само це було ще починаючи із перших пірамідальних бульбашок, типу тюльпаноманії і так буде у майбутньому – весь ріст таких бульбашок йшов на вірі у подальший ріст.
Більше того, цим іноді грішать навіть цілі ринки і галузі. Таке було перед лусканням бульбашки дот комів у 2000 році. Компанії, які не мали прибутку, і часто діючого бізнесу, просто в назву компанії додавали «.com» і інвестори одразу бігли вкладати у такі «перспективні бізнеси». Закінчилось усе, як ви розумієте, стандартно, втратою частини або навіть усіх коштів, у таких довірливих інвесторів.
Якщо із компаніями, які не генерують прибуток зрозуміло, то чому купівля переоцінених акцій є також пірамідою. Усе просто – бо тут задіяні такі ж самі процеси, як і у збиткових компаніях, ріст йде на вірі, що ринок буде рости і далі, тому на прибутки уже мало хто дивиться.
Це гарно описує інвестор-мільярдер Джеремі Грентем – за його словами, у такі часи проявляється «манія масового інвестора, відрив від реальності, віра що “цього разу все інакше” За його словами, “цей розрив зв’язку між цінами активів та фундаментом неминуче призведе до різкого обвалу”.
І так і відбувається, якщо обмежитися тільки американським ринком, то це найбільш яскраво демонструє 1929 і 2000 рік. Схоже було і у 2020 році, але дуже короткостроково, хоча за це прийдеться заплатити уже сучасним інвесторам в акції.
Висновок тут доволі простий – купуйте коли ринок чи акція дешеві, або нормально оцінені. А на манії, якщо ви знаходитесь в позиціях, то краще подумати про вихід із них, та триматись від такого ринку якомога подалі, щоби не спокуситися.
А якщо ви хочете інвестувати в компанію, яка не приносить прибуток, але має високі перспективи на вашу думку. То такі інвестиції мають бути обмеженими та з усвідомленням ризику, що можете повністю втратити свою інвестицію в таку компанію.
Так працюють венчурні інвестиції, і доволі вдало. Але, ще раз, вони завжди працюють від ризику.
Наступна ознака піраміди на фондовому ринку – це принцип «більшого дурня». Це є часто наслідком попереднього пункту, але не завжди.
На фондовому ринку нерідко діє логіка – купую дорогий актив не тому, що він стільки вартує, а тому, що знайдеться ще “більший дурень”, який заплатить за нього більше. Це, по суті, і є модель Ponzi – ранні гравці отримують вигоду тільки якщо приходять наступні, ще більш оптимістичні.
Як влучно зазначив Марк К’юбен по відношенню до недивідендних компаній. Якщо акція не платить дивідендів, то вона мало чим відрізняється від колекційної картки – її цінність визначається лише тим, за скільки її можна перепродати. Як на мене, це не абсолютно вірно, але по великому рахунку несе в собі велику долю правди.
В результаті, кули ентузіазм згасає і немає “більшого дурня” для перепродажу – піраміда сиплеться.
Цьому, до речі, сприяє маркетинг акцій. Якщо раніше максимальний фокус компанії будували на просуванні продуктів, то тепер сюди можна віднести і просування акцій компаній, поки не пряме, але воно є. Це проявляється у підвищеній медійності керівників компаній, розповіді про захмарні перспективи акцій та ринку в цілому, завищені прогнози прибутків і тому подібне.
Який висновок можна зробити? Це, на додачу до попередніх, обережно відноситися до компаній і ринків, де ріст відбувається по незрозумілим причинам.
Наступна, дуже неприємна ознака – це втрата основних функцій акції. По-перше, зникає базова характеристика – інвестор уже втрачає функцію співвласності компанії та участі в розділенні прибутку.
Компаніями фактично керують мажоритарні інвестори на свою користь. До речі, часто ними є власники ETF фондів, які використовують голоси акцій із ETF фондів на свою користь. На видавців таких фондів регулярно подають в суд за маніпуляції на свою користь. А користь вкладників у ETF не входить у їх пріоритети.
А також, базова функція ділитися прибутками уже далеко в минулому – замість виплат дивідендів, компанії все частіше застосовують байбеки. Але це не теж саме, це покликано тільки викликати зростання вартості акцій.
Чому компаніям потрібно щоби акція зростала в ціні? Це є наступна функціональна зміна призначення акцій. Керівництво компаній тепер ставить власні інтереси вище інтересів акціонерів, і чим вище ціна акції – тим більший бонус отримують керівники.
При чому, в штатах це особливо розвинуто. Вища ланка менеджерів та ради директорів отримують мульти мільйонні зарплати, навіть у випадках, коли компанія збиткова. А коли є прибутки, то вони випускають нові акції і виписують їх собі у вигляді премій, або теж саме роблять через опціони.
Тобто, як тільки можуть, вимивають кошти із компанії – тим самим, акціонер недоотримує прибуток і розмиває свою частку у компанії, яка щоразу стає меншою.
Інвестор також втрачає можливість впливу на компанію через голосування. Звичайно, роздрібний інвестор зі своєю часткою і так не мав особливих можливостей на голосуванні. Але компанії пішли далі, вони випускають акції без права голосу, а ті що з таким правом, фактично нічого не вирішують.
Наприклад, гугл випустив акції класу С, які не мають права голоса (тікер GOOG). Так, можна купити акції класу А, де на 1 акцію припадає 1 голос (тікер GOOGL) – але ви усе одно не будете впливати на голосування. Бо приблизно 60% усіх голосів сконцентровані у акціях класу В – а вони не публічні, ці акції тільки у засновників.
Більше того, в проспекті емісії у них прямо написано, що вони не особливо і поспішають ділитися прибутком із акціонерами. І це приклад тільки в одній великій компанії.
Тобто, акцію важко назвати уже часткою компанії, скоріше – це тільки частка у капіталізації компанії, і не більше. Тобто, акція компанії, саме для роздрібного інвестора, еволюціонувала від довгострокового бізнес активу до умовно спекулятивної паперу із мінімальними зобов’язаннями від компанії.
Який висновок? Ну, просто розуміти реальність, з якими інструментами ми маємо справу. І відповідно, диверсифікувати ризики.
Але, незважаючи на те, що у наші часи пірамідальність переважає над фундаментальними ознаками акцій, загалом не усе так погано. Тож, давайте, для об’єктивності поглянемо і на основні позитивні фактори.
Отож, перша ознака – це наявність реальної цінності. Все ж таки, компанії володіють виробництвами, нерухомістю, патентами і іншими матеріальними та нематеріальними цінностями. Тобто, акція – це точно не порожній інструмент, і він має певну свою ліквідаційну цінність. Звичайно, якщо говорити про відношення реальної цінності до фактичної вартості, то тут може бути прірва, але це уже інше питання.
Друга ознака – це регулювання ринку. Тобто, компанії мають зобов’язання і виконують їх, і цей процес контролює регулятор. Звичайно, бувають маніпуляції звітністю і схожі речі, але загалом, якщо говорити про американський ринок, то принаймні ми можемо бачити, більш-менш реальну картину, що відбувається в компанії.
Хоча, і тут є ложка дьогтю – трамп планує провести масову дерегуляцію, яка, звичайно, принесе користь бізнесу, але є великі сумніви, що акціонери від цього виграють.
І третє – це зв’язок із економікою. Так, фондовий ринок це не те ж саме, що економіка, але присутні прямі зв’язки. При чому, як фундаментальні – ріст прибутків компаній і економіки це прямо пов’язані процеси, так і ріст на попиті – чи вищий рівень життя, тим більший грошовий потік йде на ринок акцій.
Тобто, системно – акції не піраміда, але от поведінково, саме зараз – абсолютно так!
А які ж фактори роздувають цю піраміду? Майкл Беррі вбачає у цьому проблему індексних фондів, і я з ним повністю згідний. Ідея пасивного інвестування повністю перевернула ринки – ростуть не компанії із хорошими показниками, а ті що входять в індекс і мають більшу вагу в ньому.
Фондовим ринком управляють грошові потоки, тобто, фактично, ринок повністю залежить від дій центральних банків. Але, прийде час, і ринки будуть приходити в норму, а ця піраміда буде рушитися. І звичайно, більшу частину збитку отримають акціонери індексних фондів. Причина банальна – пропаганда занадто спрощеного ставлення до інвестування і віра інвесторів, що насправді так усе і є.
Тому, більш серйозно віднесіться до інвестування, там немає нічого надскладного, але поверхневе відношення до інвестування, в кінці кінців, принесе лише збитки.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Що ми можемо взяти із попередніх глибоких криз і рецесій, які відбувалися у США протягом…
У багатьох інвесторів стратегія побудована на вірі в те, що американський, чи навіть світовий, фондовий…
У цьому дописіми розглянемо найбільш показові історії, коли на кризах робився капітал. І що саме…
Поточний стан фондового ринку США, та й економіки загалом, все більше стає схожим на 1929…
У цьому дописі, на прикладі довгострокових облігацій (відносно позицій TLT/VGLT), покажу як виглядає аналітика на…
Поки США пробує нав’язати усьому світу, включаючи своїх партнерів, нові вимоги торгівлі, а також, практично…
