У багатьох інвесторів стратегія побудована на вірі в те, що американський, чи навіть світовий, фондовий ринок буде постійно тільки зростати. Але світовий досвід дає чіткі ознаки того, що зростання фондового ринку не є автоматичним чи гарантованим процесом. Чому так – ми розглянемо у цьому дописі.
Більше того, навіть сам американський ринок, багато в чому є так званою «помилкою вцілілого». Тобто, брати за основу історію його зростання і проектувати у майбутнє, що він так сам буде рости – немає нічого спільного із реальністю.
Це питання я теж розкрию у дописі, включаючи показові приклади із історії.
І одразу почнемо із причин, чому можливе зростання світового ринку акцій, чи американського зокрема, далеко не гарантоване.
Перше – це демографічний спад та старіння населення. В розвинутих країнах уже є проблема із приростом населення – воно ще не скорочується, але сам темп приросту постійно знижується.
Навіть якщо взяти загальносвітові прогнози, то населення загалом, близьке до депопуляції – про це говорять різні незалежні дослідницькі джерела. А це призводить до скорочення споживання товарів і послуг, та відповідно, зниження дохідності корпорацій та скорочення ВВП.
А ще є проблема старіння населення. Якщо зменшується кількість молодих працездатних людей, то це призводить до зниження економічного потенціалу. Дані показують, що старіння населення історично супроводжується сповільненням економічного зростання, падінням прибутків компаній і навіть зниженням середньорічної дохідності акцій.
Аналітики JPMorgan проаналізували дані, і дійшли висновку, що збільшення частки людей старше 65 років на 1% корелює зі зниженням середньорічної дохідності фондового ринку приблизно на 0,92%.
Вони пояснюють це, крім самого зниження споживання, ще й скороченням робочої сили та інноваційної активності в старіючих суспільствах, а це призводить до нижчих темпів росту прибутків компаній.
Друге – це ресурсні обмеження планети. Безкінечне економічне зростання на обмеженій планеті неможливе, оскільки зростання буде впиратися в межі наявних природних ресурсів.
Одна із перших таких праць була опублікована ще у 1972 у доповіді «Межі зростання», і на даний момент висновки із тієї праці регулярно підтверджуються сучаснішими дослідженнями.
Зокрема, МІТ провів власне глибоке дослідження, і дійшов висновку, що за сценарієм business-as-usual у середині XXI століття світова економіка може увійти в фазу термінального спаду, а в гіршому разі – спричинити колапс цивілізації близько 2040 року (що не так і далеко від сьогодні).
Вони прорахували, якщо не буде змін, то такий курс на постійне зростання гарантовано призведе до падіння промислового виробництва, сільськогосподарського виробництва та рівня якості життя населення ще до кінця цього століття.
Обмеженість земних ресурсів (включно з енергоносіями, мінералами, водою) та погіршення екології створюють певну “стелю” для подальшого розширення економіки і, відповідно, корпоративних прибутків.
Третє – це структурні проблеми сучасного капіталізму. Звичайно, капіталізм для інвестора і розвитку корпорацій, це напевно найкраще, що вигадало людство, але і тут не все так гладко.
Існують внутрішні суперечності економічної моделі, які можуть стримати довгострокове зростання ринків. Одним із прикладів є нерівномірність розподілу прибутків та тенденція до стагнації.
Останні десятиліття ми бачимо різке зростання маржі прибутку корпорацій, яке є наслідком глобалізації, здешевленням праці та фінансовими маніпуляціями (такі як викуп акцій, оптимізація витрат і тому подібне).
Але дослідження показують, такий стан є нестійким – надвисокі корпоративні прибутки відірвалися від темпів зростання економіки і доходів споживачів, що є ознакою дисбалансу.
Як зазначає стратег MFS Роб Альмейда, рекордні рівні прибутковості компаній виглядають таким, що не зможуть підтримуватися надалі – рано чи пізно відбудеться нормалізація маржі вниз. Вже є ознаки, що зростання витрат (особливо на оплату праці) та вичерпані можливості подальшого урізання витрат тиснуть на майбутні прибутки.
Тобто, структурно капіталізм переживає все більш складні цикли: без постійного розширення ринків і попиту система стикається з перевиробництвом, борговими бульбашками і потребою постійних вливань ліквідності. А це підриває тезу про гарантоване нескінченне зростання фондових індексів.
Четверте – це боргове навантаження і фінансові кризи. Рекордний борговий бум останніх десятиліть створює загрозу як для економіки, так і для інвесторів. Глобальний борг (сукупно державний і приватний) б’є усі рекорди: на кінець 2024 року він досягнув близько $318 трлн, або 328% світового ВВП.
Спочатку корпорації зростають на кредитах, бо це допомагає швидше розвиватися. Але із часом, такі високі рівні заборгованості, стримують економічне зростання (оскільки значна частка доходів йде на обслуговування боргу, що гальмує інвестиції і споживання) та підвищують ризик фінансових криз і дефолтів.
Поки відсоткові ставки були низькими, це не викликало жодних проблем, але в міру посилення монетарної політики обслуговування боргів дорожчає – це може спровокувати низку банкрутств або змусити уряди урізати витрати.
Класичні дослідження показують зв’язок між надмірним держборгом і зниженням темпів зростання ВВП. Крім того, високий борг – це високе фінансове плече, що робить ринки вразливими до шоків. Якщо, навіть гіпотетично, настав би період тривалої стагнації чи зростання інфляції, це підірвало б реальну вартість активів. Хоча мова скоріш не про гіпотетично, а тільки питання часу.
Тобто, боргові кризи можуть обнуляти багаторічні прибутки інвесторів – як це сталося, наприклад, у Греції під час кризи 2010-х чи в Аргентині, там це не один раз було. Боюсь навіть подумати, що буде з ринками, якщо цю поточну боргову спіраль прийдеться розкручувати.
П’яте це – технологічна насиченість та межа інновацій. Технологічний прогрес був одним із ключових рушіїв економічного росту за останні 150 років. Проте є ознаки, що темпи технологічних проривів можуть сповільнитися, коли ми наближаємося до фізичних і економічних меж певних технологій.
Класичний приклад – закон Мура у мікроелектроніці: експоненційне зростання обчислювальної потужності за рахунок зменшення транзисторів підходить до фундаментальної межі. Уже прогнозується, що фантастичне п’ятикратне збільшення потужності комп’ютерів кожні 10 років скінчиться уже в цьому році.
Інший приклад – ККД двигунів і турбін наблизився до теоретичного максимуму, ефективність сонячних панелей обмежена, вітряні електростанції мають граничну щільність потужності із-за законів фізики і тому подібне.
А ще є проблема зрілості споживчого ринку – в розвинених країнах більшість населення вже забезпечена основними товарами й послугами, насиченість ринків смартфонів, автомобілів, побутової техніки та іншого, наближається до верхньої межі. Попит уже зростає не експоненційно, а лінійно або навіть стагнує. Без нових якісних проривів та нових ринків потенціал зростання корпоративних доходів зменшується, а разом із ним – і потенціал росту біржових індексів.
І це далеко не все, дуже коротко пройдусь ще по кільком факторам, щоби не затягувати допис і перейти до наступних надважливих питань.
Отож, геополітичні ризики і конфлікти – МВФ відзначає, що під час значних геополітичних потрясінь фондові індекси країн помітно просідають – у середньому на 1% за місяць, а для ринків, що розвиваються, падіння складає 2,5% щомісячно.
Кліматичні зміни та фізичні ризики теж прямо впливають на фондові ринки. Глобальне потепління і пов’язані з ним катастрофи несуть величезні економічні втрати, які з роками лише зростатимуть.
За оцінками інституту Swiss Re, до 2050 року світова економіка може недорахуватися до 11–18% ВВП через вплив кліматичних змін, якщо не вжити заходів.
А аналітики Bloomberg узагалі попереджають, що невиконання цілей зі стримування глобального потепління потенційно «виріже» близько 40% капіталізації світового ринку акцій.
Тобто, навіть справа не в тому, що ринки не зобов’язані рости вічно, скоріш за все ми прямуємо до високо ймовірного зворотного ефекту – постійного довгострокового падіння. І це загалом, теж не є проблема, це не заважає інвестуванню, просто показує, що спрощувати процес інвестування не варто.
А приклад із фондовим ринком США загалом є «помилкою вцілілого». Американський ринок ХХ століття був щасливим винятком – він виграв від сприятливого розвитку інновацій, притоку молодого населення в країну, глобалізації та стабільних інститутів, тоді як багато інших країн пережили стагнації, крахи та війни. А штатам, по ряду причин, вдавалось уникати таких проблем, але чи завжди буде таке везіння. Це велике питання.
А зараз я хочу розповісти про історичні випадки, які ставалися на розвинутих фондових ринках, і які втрати несли інвестори.
Класичний випадок був у московитів. Не люблю їх згадувати, але випадок дуже показовий – тому зроблю виключення. Перед першою світовою війною існувала Санкт-Петербурзька фондова біржа, вона була однією з найбільших у Європі, а іноземні інвестори охоче вкладалися в облігації та акції московитьских підприємств. Але, у 1917 р. до влади дорвалися більшовики, і їх хунта відмовився від усіх боргів і фінансових зобов’язань попереднього режиму – вони анулювали як державні облігації, так і приватні акції. Інвестори залишилися із нічим.
Інший приклад – це Німеччина. Вона до першої світової, була сильною і розвинутою економікою. В 1923 році у них виникла гіперінфляція, коли паперові марки знецінилися майже до нуля. А це привело до того, що фактично облігації та гроші згоріли, а акції хоч і зберегли певний номінал, але майже повністю втратили реальну вартість.
Другий удар – це поразка в другій світовій війні. Зрозуміло, що економіка була в руїнах, біржі закриті. Та в 1948 році у Західній Німеччині провели грошову реформу – рейхсмарку замінив новий дойчмарк. Конверсія активів була надзвичайно жорсткою – номінальна вартість цінних паперів урізалася на 90%. Тобто, майже обнулення усіх інвестицій.
Таким чином, навіть розвинутий ринок у разі національної катастрофи може обнулити попередні успіхи, і новий цикл зростання почнеться вже з іншого базису (новими акціонерами, новими грошима).
Варто згадати Китай 1952 року. Після приходу до влади Мао Цзедуна всі біржі в Китаї було закрито – Шанхайська фондова біржа, найбільша в Азії, повністю припинила роботу. Іноземні власники китайських акцій та облігацій, як і місцеві капіталісти, втратили свої активи.
А ще є Аргентина, яка в свій час була однією із найбагатших країн світу. А вона теж пережила неодноразові дефолти й знецінення активів. А ще були масові націоналізації та експропріації активів – включаючи націоналізацію у Великобританії (уряд за мінімальну вартість викуповував цілі галузі), експропріацію власності в Ірані у 1979 році (до того, він активно прямував до статусу розвинутої країни) і у той же період у Венесуелі (яка до 1980 року вважалася однією з найбагатших і найрозвиненіших країн Латинської Америки, а за деякими показниками – світу).
Тому, чітко видно, що успіх американського ринку за останні 200 років – швидше виключення, а не якесь залізобетонне правило. Я привів тільки найбільш наочні приклади минулого століття, але насправді, це тільки невеличка частинка від усіх випадків.
Я не включав сюди випадки, коли ринки падали десятиліттями, навіть в США були довгі періоди стагнації. Але серед самих розвинутих країн, як на мене найбільш наочним є приклад Японії, яка тільки від піку падала 18 років, а для відновлення до попередніх максимумів прийшлось почекати майже 35 років! Готові до такого результату? Я особисто – точно ні!
Тобто, коли бачимo красивий графік зростання S&P 500 за століття, варто пам’ятати, що в цей графік не потрапили ринки, які “померли” або деградували – ви дивитеся не на середнє значення, а самий ідеальний варіант із можливих. Як зауважив відомий фінансист Елі Ротшильд ще у XIX ст.: “Той, хто вчасно купив і утримував акції, у виграші – але тільки якщо його країна не пережила революцію чи поразку у війні”.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Що ми можемо взяти із попередніх глибоких криз і рецесій, які відбувалися у США протягом…
Загалом, інвестування в фондовий ринок вважається інвестуванням в економіку. Теоретично – так і є, але…
У цьому дописіми розглянемо найбільш показові історії, коли на кризах робився капітал. І що саме…
Поточний стан фондового ринку США, та й економіки загалом, все більше стає схожим на 1929…
У цьому дописі, на прикладі довгострокових облігацій (відносно позицій TLT/VGLT), покажу як виглядає аналітика на…
Поки США пробує нав’язати усьому світу, включаючи своїх партнерів, нові вимоги торгівлі, а також, практично…
