Зараз питання запровадження тарифів Трампом, це економічна повістка №1 у світі. І це не дарма, споживчий ринок США – це 30% усього світового споживання, і відповідно, запровадження тарифів прямо вплине на світову економіку та фондові ринки.
Тому, у цьому дописі пропоную розглянути історичні паралелі, коли у США вводилися тарифи і їх результати. Розглянемо коли тарифи приводили до зворотних результатів, від тих, що очікували. А також, які позитивні і негативні наслідки, потенційно можуть виникнути внаслідок введення тарифних мит, та спробуємо розібратися, чи спрацюють тарифи цього разу.
Почнемо із того, що собою являють ці тарифи. Тариф – це встановлена ставка або плата, що застосовується до певного товару, послуги чи діяльності. У даному випадку із Трампом, ми маємо справу із митним тарифом.
Тобто, це податок, який країна накладає на імпортні товари. Основні причини введення таких митних тарифів, це захисти внутрішнього виробника, регулювання торгівлі, тиск на інші країни чи наповнення бюджету.
А тепер, до історії тарифів – це дуже важливо, щоби розуміти, коли тарифи варті того, щоби їх вводити, а коли ні. А також, які позитивні і негативні наслідки спричиняє введення тарифів у кожному конкретному випадку.
Перший митний тариф був запроваджений ще у 1789 році, фактично на початку заснування США. Це був перший великий тарифний закон, він встановив мита на імпортні товари та став одним із перших законодавчих актів нової федеральної влади.
Причин введення було декілька. По-перше, це фінансування уряду – федеральна влада потребувала фінансування, а на той час навіть не існувало податку на прибуток.
Друга – це захист промисловості. США дуже сильно відставало від Європи, яка на той час була значно більш розвинута та індустріалізована. Зокрема, штати цим митом хотіли сильно зменшити залежність від Великої Британії після війни за незалежність.
І третя причина – фінансування створення і розвиту флоту, для суднобудування і внутрішньої торгівлі.
Тариф у середньому становив від 5 до 15% на імпорт, хоча по деяким категоріям доходив до 50% (на вироби з металу, текстиль), і на деякі стратегічні товари узагалі не було тарифу (в основному, це сировина).
Цей тариф спрацював і мав позитивний вплив на США. Аж до 1910 року надходження від тарифів становили близько 90% усього державного бюджету. Тобто, у штатах появилась фінансова стабільність.
А саме важливе, цей тариф призвів до початку розвитку промисловості. Хоча на той час Америка була аграрною країною, і плантатори півдня були дуже не задоволені цими тарифами, оскільки, звичайно, Європа ввела контр тарифи на експорт аграрної продукції із США.
Наступною значною подією у історії тарифів, був тариф Мак-Кінлі у 1890 році. Його ініціатором був Вільям Мак-Кінлі, тодішній голова Комітету з тарифів у Палаті представників (пізніше він навіть став президентом США).
Причини введення, як і завжди, були пояснені як захист американських виробників. Хоча реальні причини – це збільшення доходів бюджету (навіть на той час у США не було податку на прибуток), держава фактично існувала за рахунок мит.
Друга реальна причина – це лобіювання інтересів великих промислових корпорацій, які таким чином захищали свої ринки і прибутки.
Митні тарифи тоді були одні із найвищих за всю історію штатів – середній їх розмір становив 49,5%. А це, звичайно, викликало зворотну реакцію Європи, і фактично, розпочалася торгова війна. Особливо сильно від неї знову постраждали американські фермери.
Але, загалом це вдарило по усіх споживачах – відбулося зростання цін і ріст інфляції. Також, цей тариф сприяв погіршенню економічного стану і вважається однією із причин паніки 1893 року.
Тоді якихось широких біржових індексів не було, але орієнтовано по оцінкам, ринок просів на 40-60% і ця депресія продовжувалася 4 роки. Рівень безробіття досягав 25%, і за це період закрилось біля 500 банків і 1500 підприємств. Такі собі тарифи.
Звичайно, цей закон був скасований, а республіканці поплатилися популярністю, вони втратили багато місць у конгресі, а наступним президентом став демократ.
Згодом, у 1922 році республіканці знову ввели тарифи, а саме тариф Форда-Маккамбера. Знову ідея та ж сама, захист американської промисловості, але як і раніше, це було лобіювання інтересів промислових груп, для зменшення імпорту і можливості продавати більше власної продукції.
Хоча, була ще одна об’єктивна причина – це післявоєнне здешевлення європейських валют, що робило їх товари дешевшими для імпорту у США, а це загрожувало американським виробникам.
У середньому, після введення цього тарифу, мита становили 38,5%. І що важливо, з того часу президент США отримав право переглядати тарифи залежно від економічних умов.
Наслідки цих тарифів – це дійсно спочатку сприяло розвитку американської промисловості, але звичайно, Європа ввела зустрічні тарифи, від чого вчергове найбільше постраждали аграрії.
Більше того, це призвело до економічної ізоляції штатів, міжнародна торгівля для Америки була сильно ускладнена. За деякими даними, ці тарифи навіть мали непряме відношення до великої депресії 1929 року.
Наступним вартим уваги був Тариф Смута-Гоулі у 1930 році, який вважається одним із самих провальних рішень.
Цього разу зіграв роль популізм республіканців того часу – вони хотіли показати, як сильно вони захищають американські робочі місця. Вони підняли мита до 40-60%.
Як і завжди, американцям відповіли зворотними тарифами, а деякі великі країни-споживачі, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина та інші узагалі припинили купувати американські товари.
Це призвело до падіння експорту із США на 70% із 1929 по 1933 рік, що ще більше поглибило наслідки великої депресію і дало зворотній ефект, ще більше зростання безробіття.
У 1934 році штати почали поступово почали знижувати тарифи, а у 1947 році повністю відмовилися від практики протекціонізму.
Було ще декілька запроваджень тарифів, як наприклад, американо-японська торгівельна війна у 1980х, торгова війна Буша і Європи у 2002 році, але уже не будемо на них зупинятися, перейдемо одразу до тарифів Трампа у 2018-2019 роках.
Тоді тарифи вводилися проти Китаю, і причина їх доволі логічна – постійно зростаючий дефіцит торгівлі із Китаєм, який досяг у 2017 році 475 мільярдів доларів. Наступні причини – це звинувачення у крадіжці інтелектуальної власності Китаєм, обмеження американських компаній, що працюють у Китаї, бажання зменшити вплив Китаю на світову економіку, а також, бажання Трампа повернути виробництво назад у США.
США ввели три раунди тарифів (по 10-25%), Китай звичайно відповів своїми тарифами. Не буду вдаватися у деталі, але у 2020 році відбулося певне торгове перемир’я між США і Китаєм. Деякі тарифи США були зняті (хоча більшість залишилась), а Китай посилив своє законодавство у сфері інтелектуальної власності, почав відкривати свій ринок для американських компаній і погодився збільшити імпорт американських товарів.
Індекс S&P 500 у ті роки добре штормило, була висока волатильність на ринку, і без жодної рецесії чи кризи, пікова просадка індексу перевищувала 20%.
Висновки і паралелі, ми розкладемо далі у дописі. А зараз давайте подивимось, випадки, коли тарифи призводили до зовсім протилежних ефектів, які від них очікувалися. Перший приклад – це так звана «Куряча війна».
Вона почалася як торговельна суперечка між США та Європейським економічним співтовариством (попередник Європейського Союзу). На початку 60х років сильно виріс імпорт курятини із США, що обурювало європейських виробників, які не могли конкурувати із штатами, оскільки собівартість там була значно нижчою.
Тому, щоби захистити свої виробників Європа ввела митні тарифи на імпорт курятини (до 50%). Звичайно США ввели свої тарифи на ряд товарів, зокрема, на малі вантажні автомобілі (зокрема фургони) розміром у 25%.
Найбільше постраждав від цього Volkswagen, який втратив половину продажів у США, і вже ніколи не зміг відновити попередніх об’ємів. Зокрема тому, що цей контр тариф від штатів, дав поштовх розвитку для американських автовиробників, як Ford, GM і так далі.
Але при цьому, незважаючи на маленьке просідання, американські виробники зберегли свої позиції на ринку курятини, просто європейці почали платити за неї значно більше.
І до речі, це «куряче мито» у 25% на європейські фургони діє і по сьогодні, що призвело до того, що деякі європейські автовиробники змушені були частково переносити виробництво у США. Тобто, Європа сама сильно постраждала від своїх же мит.
Інша історія трапилась із тарифами Трампа на пральні машинки із Китаю. Це було у 2018 році, і стало фактично початком торгівельної війни із Китаєм.
Трамп показово заявив, що вводить мита на китайські пральні машини, щоби принести користь американським виробникам, споживачам і створити нові робочі місця.
Загалом, логіка у цьому була, американським компаніям важко було конкурувати із китайськими виробниками. Тому згідно тарифу, на китайські пральні машини і запчастини до них, накладалось мито у розмірі 20-50%. Це мало б дати можливість американським виробниками збільшити продажі за рахунок нижчої цінової конкуренції.
Але вони пішли іншим шляхом, вони просто вирішили підняти власні ціни до рівня китайських пральних машин, включаючи тариф. Більше того, вони ще й схитрили, оскільки підняли вартість ще й на сушильні машини, які часто беруть із пральними. Хоча на сушильні машини мит не було.
Як і казав Трамп, робочі місця були створені, аж цілих 1800 – за рахунок відкриття кількох заводів в штатах. Але збільшення вартості пральних і сушильних машин, внаслідок збільшення вартості внутрішніх виробників і мита на китайські, коштувало американському споживачу додаткових 1,5 мільярда доларів на рік.
Тобто, одне робоче місце коштувало Америці 830 000 доларів на рік. Це надзвичайна дорога програма створення робочих місяць. І це не враховуючи вартість китайських зустрічних санкцій.
Таким чином чітко видно, що тарифи – це дуже тонка річ, яка може як принести користь, так і нанести надзвичайну шкоду економіці, при чому навіть у довгостроковій перспективі.
Тому, давайте подивимося, що можна очікувати від тарифів Трампа, про які він говорить, і деякі уже навіть поступово вводить.
Отож, які позитивні фактори несуть у собі тарифи. Перше – це захист внутрішнього виробника. Хоча, довгостроково тарифи, спрацювали тільки у 1789 році. Інші випадки малі тільки тимчасовий позитивний характер.
Загалом висновки економістів показують, що у ті часи тарифи спрацьовували, бо була дешева внутрішня робоча сила та випускалась доволі проста продукція, без складних ланцюжків поставок. Зараз ситуація повністю зворотна.
Інший плюс – це фінансування державного бюджету. Колись це було важливо, але зараз у % це уже не такі відчутні цифри, як було раніше.
До речі, Трамп пояснює тарифи, як те, що зможе за рахунок них, зменшити податки, але орієнтована сума, яку будуть отримувати штати від тарифів становить 270 мільярдів на рік, а це всього приблизно 5% від надходжень в бюджет від податків.
Також, сюди можна віднести можливе зростання рівня занятості, якщо виробництва переїдуть у США. Хоча тут є і друга сторона, про яку я скажу у негативних наслідках.
Вплив на геополітику – на даний момент, так виглядає, що це основна мета Трампа, досягати необхідних для себе домовленостей через погрози.
І звичайно, є серія негативних факторів. Перший – це зростання цін, і відповідно інфляції. Тариф робить здорожчання імпортного продукту на внутрішньому ринку, крім того, внутрішні виробники також піднімають ціни (як це було в історії із пральними машинами).
Дослідження показують, що введення тарифів Трампа у тому розмірі, що він пропонує, може обійтися у 1700 доларів на рік кожному домогосподарству. І це без врахування подорожчання товарів, виготовлених в штатах.
Тарифи можуть призвести і до зростання безробіття. Оскільки, як правило, усі країни вводять контр тарифи, то починає страждати експорт із США. Згідно досліджень, штати можуть втратити 684 000 робочих місць від таких зворотних тарифів.
Також, такі контр тарифи не рідко приводять і до відтоку виробництва із США у інші країни. Особливо, якщо у компанії переважає експорт.
Окрім цього, тарифна політика та торгові війни призводять до падіння рівня міжнародної торгівлі, що впливає загалом на економічне зростання світової економіки.
А ще одна велика проблема тарифів, що їх легко ввести, але потім важко відмінити. Цілі галузі звикають до тарифів, як до стимулювання власної діяльності, і скасування може призвести до серії банкрутств чи занепаду цілої галузі.
Тому, шанси того, що тарифи Трампа спрацюють для США, як на мене, досить невеликі, скоріш за все буде зворотній ефект, але загалом, усе покаже тільки час. Та й, можливо високих тарифів і не буде, а це все – просто засоби тиску на різні уряди.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Поточний стан фондового ринку США, та й економіки загалом, все більше стає схожим на 1929…
У цьому дописі, на прикладі довгострокових облігацій (відносно позицій TLT/VGLT), покажу як виглядає аналітика на…
Поки США пробує нав’язати усьому світу, включаючи своїх партнерів, нові вимоги торгівлі, а також, практично…
Такої невизначеності яка є зараз у США, не було уже доволі давно. І усе із-за…
Трішки не тематичний допис, але тим не менше, багатьом може бути корисним. У цьому дописі…
Поточне падіння часто порівнюють із 2000 роком чи навіть 1929 – і дійсно є багато…
