Поточний стан фондового ринку США, та й економіки загалом, все більше стає схожим на 1929 рік. Тому, я пропоную пройтися по деяким паралелям із того часу, і порівняти з тим, що ми спостерігаємо зараз.
Цей допис не на тему, що «все пропало». Ні, воно виключно про розуміння поточних процесів із порівнянням з тим, що відбувалося в минулому. А схожості, насправді, дуже багато.
Тому, потрібно вивчити уроки, які показала історія великої депресії у штатах, і врахувати їх у власних інвестиційних діях. Як говориться, хто не пам’ятає минулого, той приречений його повторити.
Навіть, якщо подивитися виключно на те, як вела себе ціна, то бачимо дуже високу кореляцію між 2025 роком та 1929 (на головному зображенні допису). Звичайно, тільки на кореляцію покладатися не можна, бо вона часто буває випадковою – хоче цього разу, це не так.
Давайте пройдемось по тому, що відбувалося у 1929 році і порівняємо із поточними умовами. І першим, що кидається в очі – це динаміка зростання цін на акції.
Як перед крахом 1929, так і зараз, середньорічний приріст вартості біржових індексів за останній період, випереджує загальне середнє історичне зростання ринку.
Це уже перший дзвіночок, який мав би насторожити і змусити поцікавитися, чому так росте ринок. Чи це дійсно відповідає зростанню доходів компаній, чи це просто надування бульбашки.
Тому давайте перейдемо до такого показника як CAPE. Цей показник – це циклічно скореговане відношення ціни до прибутку. Також, цей показник відомий під назвою Р/Е Шиллера. Фундаментально він показує чи ринки зараз переоцінені, недооцінені чи мають нормальну вартість.
І цей індикатор чітко показує роздування ринку до 1929 року до показника 32,5. Тобто, на ринку у 1929 році була явна бульбашка, на це вказує те, що прибутки компаній просто не встигали за цінами на акції – на ринку була ейфорія.
Що у нас зараз – Р/Е Шиллера на рівні 34,6 і це при тому, що ринок просів у своїй вартості. На недавньому піку цей індикатор досягав рівня 37,7. Тобто, повністю ідентична ситуація.
Друга схожість – це на чому ріс ринок. Зрозуміло, що ринки ростуть на тому, що у них вкладають гроші і це тягне ціну вверх. Але цікава сама природа грошей – це просто покупки чи це маржинальні угоди.
І, як ви розумієте, усе зростало на маржинальних коштах, тобто на кредиті. Це ще один показник бульбашки. У 1920х роках банки, щоби заробити більше грошей придумали схему «on margin» – вони надавали кредити інвесторам під завдаток тих же акцій. А позичальниками були, як правило були звичайні домогосподарства. При чому, плечі були гігантськими – щоби купити нові акції, іноді вистачало тільки 10% від їх вартості. Більше того, близько 40% усього споживчого боргу таких домогосподарств йшло на купівлю акцій.
Тобто, навіть посередня корекція ринку призводила до ліквідації активів інвесторів. При чому, ми говоримо не про одиночні банкрутства, а про масові. Що, звичайно і сталося. І постраждали від цього не тільки інвестори, але і самі банки – більше пів тисячі банків збанкротували під час великої депресії із-за масових невиплат по кредитам.
Що ми маємо зараз. Після світової фінансової кризи 2008 року і зниження ставки ФРС практично до нуля, на ринку з’явилися дешеві гроші, які відповідно почали поступати на фондовий ринок. Але самій бульбашці найбільше посприяла криза 2020 року, коли додатково були надруковані трильйони доларів, які ще більш масово поступали на ринок.
А таке швидке зростання фондового ринку привело до ейфорійних настроїв, віри в постійний ріст ринку і появи фомо – усі хочуть скористатися ростом ринку. Тому, окрім того, що інвестори вкладають власні кошти, вони, як і у 1920х роках, беруть маржинальну позицію – тим більше, що зараз це дуже просто, не потрібно йти в банк, як колись.
І поточні дані по використанню маржинальних коштів показують, що ці позики знаходяться біля історичних максимумів. Відповідно, при падінні ринку, складання такого плеча може мати також глибокі наслідки.
Штати до речі зрозуміли цю проблему доволі давно, тому через ніч можна взяти максимум друге плече. При чому, регулюється це навіть не SEC чи FINRA, а самою федеральною резервною системою. Це вже говорить про серйозне розуміння ризиків.
Ще одна причина, чому так роздувалася кредитна бульбашка – це масова поява нових інвесторів на ринку. Звичайно, це недосвідчені інвестори які бачать як швидко зростає ринок і хочуть отримати частину від цього пирога.
У кінці 1920х це характеризувалося масовим зростанням кількості брокерських рахунків – із 1925 по 1929, щоби забезпечити існуючий попит, кількість брокерських компаній в Нью Йорку виросла вдвічі.
Схожа картина і зараз, після масового друку коштів урядом США у 2020 році кількість брокерських рахунків зросла експоненціально. Та й брокери також прикладають до цього зусилля – інвестувати стало значно простіше, мінімального депозиту для відкриття рахунку немає, при чому і маржинальне кредитування одразу доступне, постійно виходять різні бонусні акції і навіть є багато пропозицій по торгівлі без комісій.
І як ви розумієте, такі починаючі інвестори, із-за відсутності розуміння як працюють ринки, стають жертвами і отримують найбільші збитки. Вони вірять в постійний ріст, оскільки постійно чують рекомендації купувати ринок не залежно від ціни – і вони так і роблять. А жадібність спонукає їх брати позиції з плечами. Що буде далі – зрозуміло, і дехто з цих інвесторів уже ніколи не повернеться до інвестування, бо буде вважати що це все великий скам.
До речі, таке кредитування характерне не тільки безпосередньо для ринку, але і для економіки загалом. Краху 1929 року передував період фальшивого достатку і процвітання. Такий період характеризується ростом за рахунок кредитування, за яке, рано чи пізно приходиться розплачуватися.
Справа у тому, що зростання економіки у 1920х проходило на ставках, які постійно знижувалися – тобто, це фактично стимулювання ринку.
Схожа ситуація і зараз, практично до 2022 року ставки постійно знижувалися. Так, у 2022 році ставка виросла, але це не ознака того, що ситуація виправилась – навпаки, це ознака, що самі небезпечні часи саме зараз. Економіка і бізнес звикли працювати на низьких ставках, а зараз для них стрес.
Це саме стосується і державних фінансів. У 1920х економіка зростала разом зі зростанням відношення державного боргу до ВВП – тобто, це знову ж таки, ріст за рахунок стимулювання.
Що ми маємо зараз – борг до ВВП також активно зростає, тобто, так само як у 1920х ріст економіки відбувається за рахунок нарощування боргу. Що не є здоровим зростанням.
Якщо взяти звичайних споживачів – то тут картина така ж, як і в державних фінансах, загальний борг уже перевищив 18 трильйонів доларів. Присутнє масове зростання боргів, особливо споживчих. А споживчі кредити – це і є фактичні витрати домогосподарств, тобто, з іншої сторони це прибутки які отримують компанії.
Та з кредитуванням зараз не все так добре, різко зростають затримки по кредитам, особливо це відчутно по боргам по кредитним картами – а це є базовий споживчий кредит. Хоча не далеко втікли автокредити і інші позики. Хочу зауважити, що мова йде про доволі довгі затримки – на 90 днів і більше.
На перший погляд, виглядає що, загалом не все так погано, бо по студентським боргам і по іпотеці протермінування досить мале. Але це не зовсім так. По студентським кредитам у 2020 році, на ковідній кризі, Байден підписав закон, згідно яким уряд призупинив обов’язок виплачувати борг до 2023 року, і цей період частково був продовжений до середини 2024 року. Тому, із часом ми побачимо знову зростання цього боргу.
А по іпотеці ще банальніша причина. Нерухомість в США практично стала не доступною для середньостатистичного американця, особливо, із врахуванням поточних ставок. Окрім того, після кризи нерухомості у 2008, банки зобов’язані виставляти більш жорсткіші умови до позичальників – що, як позує статистика по протермінуванням, є дуже правильним кроком.
Трішки повернемось до кредитних карт. Ще одна із причин таких масових затримок – це зростання відсотків по кредитним картам, які вже майже три роки знаходяться на рівні вище 20% річних. А такі відсотки і можливість обслуговувати кредит, прямо впливають на купівельну здатність споживачів і, відповідно, на майбутні прибутки бізнесу.
А ще, на можливість обслуговувати борги і утримувати рівень споживання для домогосподарств, впливає рівень особистих заощадження. А цей показник рівня особистих заощаджень знаходиться на рівні історичних мінімумів.
Це до речі, також є наслідком зниження реальних заробітних плат.
На рахунок того, що відбувалося у 1920х – то там рівень закредитованості також зростав прискореними темпами аж до краху у 1929 році (він майже потроївся із 1920 року).
І такого рівня закредитованості вистачило, щоби запустити масові банкрутства банків.
Кредитних карт тоді не було, але банки усе одно вигадали, як можна заробляти на споживчих кредитах. Вони видавали спеціальні металеві кредитні жетони із номером, і по ньому можна було купити товар зараз, а розплатитися пізніше.
Наступний фактор – це протекціонізм. Щоби захистити американський бізнес від наслідків біржового краху 1929 року, почалася застосовуватися практика протекціонізму, кульмінацією якої став тарифний акт Смута-Гоулі у 1930 році. Згідно цього акту, середні тарифи зросли до 45-60%, із звичайно, це викликало тарифи у відповідь.
А це призвело до скорочення рівня світової торгівлі на 66%, і відповідно ще більшого поглиблення економічної кризи у США.
Що ми маємо зараз? Чимось схожа позиція – масові торгові мита. Так, є певна відстрочка по частині мит, десь є уже договори із деякими країнами, але ще рано говорити, що тема тарифів себе вичерпала. Щоби зберегти конкурентоздатність, виробники будуть шукати ефективні рішення по ціноутворенню, ринкам і тому подібне. Тобто, по тарифам трампа ще рано робити висновки про якісь його перемоги.
Загалом, про американську історію тарифів у мене є ціле окреме допис – рекомендую до прочитання.
В результаті усіх цих факторів, у 1929 році фондовий ринок зазнав краху, його вартість впала в моменті на 86%, і десятиліття ринок не досягав нових історичних максимумів.
Чи може ринок і зараз так сильно знизитися? Як на мене це малоймовірно, хоча нічого виключати не можна. Але із тих часів центральні банки навчилися працювати із кризами і рецесіями, та й інструментів, як монетарних, так і фіскальних побільшало, як і їх ефективність.
Тому, звичайно охолодження і зниження ринку, хоча б до нормальних оцінок буде, але таке зниження, скоріш за все, буде не настільки екстремальним.
І саме головне – які уроки ми можемо відзначити для себе, як для інвесторів, щоби не втратити на аналогічному до 1929 року сценарії, чи хоча б – зменшити можливі збитки. А можливо і заробити.
Перше і саме фундаментальне – ринок не може рости вічно. На ньому час від часу будуть глибокі і довгі кризи, які важко пересидіти. Якщо подивитися на історію S&P 500, то можна побачити періоди коли новий максимум досягався більше ніж через 20 років, а саме тільки падіння займало більше 10 років.
Таке було, і таке ще буде – бо економіка циклічна, вона так працює, від депресії до процвітання, і знову по колу. Якщо хтось думає що «цього разу усе інакше» – то ні, не інакше, такі думки виникали на кожному довгому тренді, і ті інвестори які так вважали, втрачали найбільше.
Наступне, інвестиції – це не про купувати по будь-якій ціні, а купувати по нормальним оцінкам чи хоча б, не по екстремально завищеним. Звичайно – ідеально купувати по дешевим оцінкам, але таких періодів дуже мало, тому обмежувати себе не варто.
А коли ринок екстремально переоцінений, то його падіння до нормальних оцінок – це тільки питання часу. Так, звичайно, перегрітий ринок може довго рости, і багато хто заробляє на цьому, але це уже не інвестиції, це – казино. А гра в азартні ігри закінчується завжди однаково (якщо ви не власник закладу).
Навіть відомі інвестори, які купують акції умовно назавжди, зараз масово продають їх – це теж певний дзвіночок.
А особливо дорого заплатять інвестори, які використовують покупки акцій на маржинальні кошти у такі періоди. Вони мають шанси не тільки отримати глибоку просадку чи втратити власні кошти, але й навіть залишитись винним брокеру – таке теж буває (особливо коли на ринку немає ліквідності і він падає з гепом).
Також, слідкуйте за економічною ситуацією та трендами – це майже не займає часу, але дасть вам бачення, чого варто очікувати від ринків та час щоби підготуватися.
І звичайно, у такі часи – диверсифікація. Виходити повністю із акцій, чи частково щось продати, чи узагалі усе залишити як є – це виключно справа вашої інвестиційної стратегії. Але для ефективності, вона має враховувати екстремальні стани ринку і захист портфелю.
Чим захищати портфель? Банально, але захисними активами – тут теж широкий вибір інструментів, від напівзахисту – тобто, перехід у захисні сектори фондового ринку, до самих класичних інструментів – облігацій.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
У цьому дописі, на прикладі довгострокових облігацій (відносно позицій TLT/VGLT), покажу як виглядає аналітика на…
Поки США пробує нав’язати усьому світу, включаючи своїх партнерів, нові вимоги торгівлі, а також, практично…
Такої невизначеності яка є зараз у США, не було уже доволі давно. І усе із-за…
Трішки не тематичний допис, але тим не менше, багатьом може бути корисним. У цьому дописі…
Поточне падіння часто порівнюють із 2000 роком чи навіть 1929 – і дійсно є багато…
Вирішив завершити фінансовий експеримент по крипті. Причина проста - ефективність дуже сильно знизилась в останні…
