Нажаль, переважна більшість інвесторів сліпо довіряє теорії пасивного інвестування, яке часто базується просто на довгостроковому графіку зростання біржових індексів у минулому і, слабо забезпеченим аргументом, що ринок довгостроково усе одно буде рости.
Тому, пропоную розглянути кілька важливих питань – чому пасивне інвестування таке популярне? Хто насправді заробляє на пасивному інвестуванні? У чому ризики пасивного інвестування – коли його можна застосовувати, а коли максимально уникати. Чому усереднення на падінні вартості індексу не допоможе покращити позицію? І основне питання – що із цією інформацією робити?
Хочу зауважити, цей допис не про те ще, концепція пасивного інвестування зло, а для розуміння всього, що відбувається навколо цієї теми насправді, щоби бачити повну картину, і підходити до інвестування із реалістичними очікуваннями.
Тобто, бачити реальні ризики і потенціал такого виду інвестування. Я не буду жодним чином нікого ні у чому переконувати, просто наведу серію важливих аргументів.
Ітак, ідея пасивного доходу полягає у тому, щоби отримувати гроші без обміну на наш час. Ідея сама по собі шикарна – ми заносимо гроші, а наш капітал просто росте.
Є така слабкість у людей, щоби хотіти без затрат і ризиків робити гроші. Тобто запит є, а значить фінансова сфера усе зробить, щоби взяти ваші кошти і заробити на цьому. Детально про це далі буде, а зараз подивимось, хто є бенефіціаром теорії пасивного інвестування.
Піонером у пасивному інвестуванні був Джон Богл, він є засновником Vanguard – зараз однієї із найбільших фінансових компаній. У 1976 році він створив перший індексний фонд Vanguard 500 Index Fund. І з тих часів почалася популяризація пасивного інвестування.
А із появою ETF фондів – цей процес набрав реальних обертів і почалася просування ідеї. Особливо популярним пасивне інвестування через ETF стало у середині 90-х, коли почався бум на ринку акцій.
Як ви розумієте, індексні фонди та індексні ETF заробляють на комісіях, це суто комісійний бізнес – цим компаніям не так важливі результати індексу, як важливо щоби у фондах було якомога більше людей і коштів в управлінні.
Наприклад, один із найпопулярніших ETF фондів SPY володіє активами у розмірі більше 591 мільярд доларів, при цьому, інвестори сплачують 0,09% від вартості активів. Ніби ставка не велика, але це 530 мільйонів доларів доходу! І це тільки один такий фонд.
І це ніби теж не проблема, ставка невелика, та й є фонди із меншою комісією, наприклад, VOO має комісію всього 0,03% (і заробляє 380 мільйонів). І це теж нормально – вони надають зручну і корисну послугу, тому мають право за отримувати комісію за це. Але ненормально, коли починають маніпулювати індексом, щоби заробити ще більше.
Все доволі просто – чим краще росте індекс, тим більше інвесторів бачать це і вкладають у індекс. Тому, маніпулюючи вагою компаній із індексу можна підвищувати показник прибутковості.
Наприклад, у кінці 90-х у індексі почали набирати вагу технологічні компанії, і на піку ринку, перед самим крахом вага технологічних компаній у індексі склала 34% – тобто із широкого ринку високо капіталізованих компаній, індекс сконцентрувався у кількох компаніях.
До речі, схоже відбувається і зараз – вага технологічних компаній становить майже 32%. Звичайно, я не можу прямо стверджувати, що це була явна маніпуляція – бо їх за руку ніхто не спіймав і такого розслідування не проводилось. Хоча явні ознаки є, і на історії агентство S&P було звинувачене у маніпулюванні ринком, було під слідством і платило штраф.
Це було перед фінансовою кризою 2008 року, коли вони надавали непідкріпленим іпотечним цінним паперам найвищі рейтинги і були одними із тих, хто винен у величезних збитках інвесторів на краху 2008 року.
Можливо дехто думає, що S&P 500 – це автоматичний індекс, тобто є чіткі критерії попадання акцій і установки ваги, то це не так. Так, критерії компаній для індексу є, але включати компанію у індекс чи ні, та вагу компаній – вирішують люди.
Існує індексний комітет який все визначає по своєму рішенню, тобто, уже по цьому фактору можна впевнено сказати – що індекс S&P 500 є індексом, який активно управляється. Так, знову ж таки, критерії і правила є, але і простір для можливого зловживання також є.
Мені дуже подобається порівняння, що більшість активних фондів програють індексу S&P 500, і звичайно, що такі і є. Бо загалом на ринку більшість не права, а якщо добавити комісії за управління і податки – то картина точно не в сторону активних управляючих.
Тільки у цьому порівнянні результати управляючих порівнюють по чистій дохідності інвестора (із сплаченими комісіями, податкам та іншими затратами), а от по індексу S&P 500 беруть чистий графік індексу. Але ж рано чи пізно, навіть частково кожен інвестор буде продавати акції фонду і платити податки, тому таке порівняння не має особливого змісту.
Я жодним чином не веду до того, що потрібно вкладати у активні фонди. Ні, я більше про самостійне управління портфелем і в основному довгострокове інвестування, але не сліпе, а з розумінням.
До речі, це порівняння із активним управлінням часто використовує Уоррен Баффет. Він усім рекомендує виключно пасивне інвестування, хоча сам є активним управляючим.
Ось видно як він набирає готівку і перестає купувати акції коли ринок стає дорогим і купує тільки коли ринок падає.
Наприклад зараз у Баффета зараз рекордна грошова позиція розміром у 300 мільярдів доларів. Тільки чомусь у своїх інтерв’ю Баффет говорить, що потрібно купувати індекс, а сам не те що, не купує – він проводить масові продажі акцій компаній із свого портфелю.
Так, Баффет бачить, що ринок зараз дорогий для нього. Навіть його ж індикатор має значення більше 2, чи той же Р/Е Шиллера більше 37. Я нікого ні у чому не переконую, але як на мене, те що відбувається зараз – немає нічого спільного із інвестуванням, це уже ближче до казино.
Тобто, я веду до того, що ви дивіться не те що вам говорять, а те, що роблять.
А ще пасивне інвестування дуже популярне у сфері управління активами і у сфері фінансових радників та навчання інвестуванню. А популярне, бо використовуючи його відсутня будь-яка відповідальність – бо якщо портфель просів, то можна просто вказати на ринок, що ринок теж впав, що я можу зробити.
Дуже зручна модель, знову ж таки – побудована на комісіях і платних послугах. І до речі, все більше керуючих пенсійними фондами у США (це одні із найбільших управляючих капіталом) переходять до слідування за S&P 500 і відмовляються від своїх власних стратегій. Причина теж проста, якщо такі інвестиції, навіть у короткі терміни відстають від індексу, то відбувається просто відтік капіталу з фонду, і про премію для управляючого можна забути.
Як продають пасивне інвестування. Основа – це довгостроковий графік індексу, якби він не падав – він постійно росте. Ідеальна картинка, яка продає сама себе, але щоби побачити реальність – потрібно зробити всього дві дії. Спочатку приблизити графік, а потім добавити врахування інфляції.
Я думаю, що ви згідні, що додавання інфляції обов’язкове, щоби бачити реальний приріст вартості, а не номінальний. Бо, якщо ваше вкладення приносить менше ніж інфляція, то навряд чи цей процес можна називати інвестуванням.
А тепер подивимось детальніше на графік. Після краху доткомів у 2000 році, ринкова ціна відновилась аж через 16 років. Що таке 16 років – для порівняння якщо перевести це на сьогоднішні дати, то якщо би ринок впав зараз у 2024 році, то перебив би новий максимум у 2040 році.
Готові стільки чекати в мінусі? Думаю що ні. Навіть якщо вам здається що просто потрібно потерпіти, то це тільки здається, бо насправді це не так. Рік-два у мінусі можна посидіти, але десятиліття – дуже сумнівно. Більшість просто зневіриться.
Більше того, ринок досягнув реального дня аж через 9 років, тобто 9 років ринок фактично падав у ціні. А ще важливо, що через 20 років ринок знову повернувся до тих пікових значень. Тобто, хтось купив у 2000 році індекс, а хтось, кому це вдалось зекономив цілих 20 років інвестиційного життя і взяв по тій же ціні. Непогано як на мене.
Ще один такий приклад, це пік 1968 року. Пік ринку був перебитий тільки через 24 роки, при чому, до дна індекс йшов 14 років, тобто 14 років ринок падав. Щоби уявити це, то, знову ж таки, якщо перенести те падіння на сьогоднішню дату, то при піку 2024 року дна ми досягли б у 2038 році, а відновились би у 2048 році!
А саме цікаво, що через 41 рік, на дні 2009 року індекс майже досягнув рівня піку 1968 року, не достав всього лиш 2%. Тобто, якщо б вийшло зайти на тому дні, то можна зекономити 40 років інвестиційного життя.
І схожа ситуація була у 1929 – ринки відновлювалися 25 років, при чому на цьому графіку не нанесена інфляція. Але із інфляцією, у реальній вартості, картина була б значно сумніша.
До речі, чому я вам порівнюю максимуми ринку? Все просто – більшість інвесторів приходить на ринок коли він уже в гарячій фазі – тільки тоді зростає інтерес і приходять нові люди. Я наприклад зацікавився саме акціями десь у 2006-2007 році, бо історія на той час показувала, що індекси нібито-то тільки ростуть.
І так, звичайно, компанії платять дивіденди, і на великих дистанціях – це відчутний плюс, але самої суті це не змінює.
Навіщо явам показую це? Бо ринки мають здатність падати, при чому дуже довго. Просто візьмемо період у останні 100 років, і подивимось ризик статистику тільки по трьом цим ведмежим ринкам.
За ці 100 років, ринки падали від піку до дна сумарно 26 років, тобто 26% усього часу ринки були у фазі зниження. Якщо додати сюди відновлення ринку, то цей період зростає до 69 років, тобто 69% часу йшло щоби ринку просто відновитися до попередніх піків, а уже ріст відбувався у 31% часу. Хоча, насправді, це число ще нижче, бо ми врахувати тільки три найгірші періоди.
Тобто, якщо подивитися не по потенціалу, а по ризикам то явно уже не так солодко.
Чому це важливо розуміти? Бо кожен хто дивиться на 100 річний графік S&P 500 не бачить реальних просадок із-за зменшеного масштабу графіку і наявності чіткого тренду на ріст. Це вводить в оману. Але інакше ідея пасивного інвестування не буде продаватися.
Друга сторона подачі пасивного інвестування це те, що S&P 500 зобов’язаний постійно рости. Як аргументи, подають ріст компаній і їх прибутків, те що погані компанії забирають із індексу, а взамін приходять нові якісні, те що у США йде постійний притік капіталу, інфляція і так далі – і я згідний зі всім цим, це якісні фактори, але це локальні змінні, а найбільшу погоду несуть саме глобальні.
Ніхто не може гарантувати, що до влади не прийдуть популісти і будуть, наприклад, вести політику ізоляції, введуть певного типу соціалізм чи придумають щось своє. А цього буде достатньо, щоби почався відтік капіталу чи появі інших фундаментальних факторів, що будуть вести до постійного зниження фондового ринку.
Історія надає багато прикладів занепаду імперій. Я не говорю, що зараз щось загрожує США чи долару, абсолютно ні – але такий сценарій ніколи не можна виключати. А пасивне інвестування говорить протилежне.
А ще, пасивне інвестування як правило застосовується через ETF фонди. Це дуже зручно – я на 100% згідний з цим, але треба зрозуміти, що ви несете ризик контрагента, так як між вами і ринком з’являється посередник. Так, ETF це високо захищений інструмент, за умови, якщо видавець виконує усі вимоги законодавства.
Тут треба уже довіряти третій стороні. Так, звичайно є підтвердження аудитом, але у історії є випадки, коли інвестиційні піраміди розміром у десятки мільярдів доларів роками успішно проходили аудит і навіть перевірки комісії по цінним паперам і біржам.
І ще один момент, купуючи акції через ETF ми даруємо видавцю фонду наші голоси на зборах акціонерів компаній, що входять у індекс. А чи він використає це голос у інтересах акціонерів ETF фонду чи у власних – усе залежить виключно від нього. Наприклад, BlackRock напряму звинувачували у тому, що вони через голосування голосами ETF, просувають власні позиції у компаніях, де вони являються акціонерами напряму.
А ще, не рідко ETF на індекси торгуються із премією до індексу, тобто ви можете купити ETF уже дорожче реальної вартості індексу. Як правило, арбітражні механізми не допускають великих розходжень. Мова не йде про великі цифри, але втратити 1-2% під час підвищеного попиту на ETF цілком реально.
І ще одне важливе питання – це усереднення. Напевно більшість інвестиційних радників рекомендують, якщо ціна на індекс падає, то просто вносити ще грошей і докуповувати його і тим самим усереднювати ціну. І в теорії усе працює, навіть на практиці працює, за умови, якщо немає якоїсь системної кризи – наприклад, у 2020 на швидкому падінні, це була робоча ідея.
Але не довгих чи системних кризах – це не працює. А причина проста – банально не буде за що докуповувати. Бо криза – це не просто коли ринки падають, це коли у економіці, включаючи реальний сектор усе погіршується. І те, що падають ринки – то це є тільки наслідком кризи.
Я можу вам навести приклад, як було у 2008 році, під час світової фінансової кризи. Вона реально відчувалась в Україні, гривня впала із 5 гривень до 8, тобто реальні зарплати почали падати. Більше того, їх не підвищували навіть номінально, бо були проблеми, відбувалися скорочення робочих місць, переведення на 3 чи 4 денний робочий графік, затримки по зарплатах стали нормою, причому навіть у великих компаніях.
Я це добре пам’ятаю, бо проходив на собі. А ще додати до цього можливі наявні кредити і зростання кредитних ставок, то вже не те щоби відкладати і докуповувати ринок, мова часто йде про те, щоби вивести гроші із ринку, бо просто не вистачає на життя.
Звичайно, це частково питання фінансових звичок, але навіть якщо чудом і вдасться відкласти і вивести гроші до брокера, то це будуть суттєво менші кошти, ніж коли ви відкладаєте у нормальні часи.
Тому, на стратегію усереднення на глибоких кризах, із великою ймовірністю не можна покладатися. І виходить, що середній роздрібний інвестор купує і докуповує на максимумах ринку, а продає на мінімумах.
А щоби такого не допускати – потрібно розбиратися у ринку і ринкових процесах, нічого надскладного у цьому немає, і багато часу такий аналіз також не забирає. Витратити 30 хвилин в тиждень, щоби перевірити визначальні дані, думаю кожен може.
А пасивне інвестування, у тому вигляді як його пропонують – це, як на мене, мильна бульбашка, побудована фінансовими компаніями на бажаннях людей. Воно не є чарівною таблеткою від бідності.
І вигідне пасивне інвестування найбільше для видавців індексних ETF фондів, так як пасивний інвестор – це їх актив, який постійно платить їм комісію.
Як на мене, хорошим варіантом є інтервальне пасивне інвестування, якщо можна так назвати. Тобто, тримати цикл зростання, який може тривати і десятиліттями.
Акції чи індекси варто продавати, коли є явні ознаки перегрітості та наступаючої рецесії, і купувати коли є ознаки відновлення. При чому, непотрібно ганятися за абсолютним дном чи піком ринку – це не факт що узагалі можливо, оскільки ринки несуть у собі ірраціональність.
Але навіть при посередньому визначенню таких точок, ви будете мати кращий результат, ніж пасивний інвестор. Але вирішувати кожен має сам, переконувати нікого я не буду!
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
До 30 листопада 2024 діє акція від брокера – при відкритті рахунку за моїм посиланням і поповненні рахунку від 100$, брокер нараховує бонусом 1 акцію певної публічної компанії (зарахування до 10 грудня)
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Грошова позиція Баффета – https://www.barrons.com/articles/berkshire-hathaways-stock-cash-warren-buffett-590afb06
P/E Шиллера – https://www.gurufocus.com/economic_indicators/56/sp-500-shiller-cape-ratio
Buffett Indicator – https://www.gurufocus.com/economic_indicators/60/buffett-indicator
Маніпуляція голосами BlackRock – https://clsbluesky.law.columbia.edu/2020/09/29/the-conflict-between-blackrocks-shareholder-activism-and-erisas-fiduciary-duties/
Я згідний, доволі дивна назва для допису, коли біткойн обновлює свої історичні максимуми, але давайте…
Європейські акції доволі часто недооцінюють, порівняно із американськими – я не виключення, але виявляється, що…
Думаю що багато із вас чули, що Воррен Баффет масово продає акції, і має на…
У цьому дописі ми розглянемо 4 важливих набори економічних індикаторів США, які варто використовувати для…
У цьому дописі пропоную розглянути два самі актуальні на даний момент інструменти – біржовий індекс…
Статистика, навіть офіційна, часто вводить в оману інвесторів і наводить на хибні висновки – і…
