Сьогодні купити ОВДП майже так само просто, як замовити піцу. Їх активно рекламують банки та інвестиційні сервіси, блогери називають одним із найкращих варіантів для вкладення грошей, а держава гарантує повернення вкладених коштів. Але популярність і простота інвестування ніколи не були визначальною характеристикою інвестиційного активу.
Потрібно розуміти, що ОВДП – це не просто “папір з купоном”. Це спосіб, яким держава перекладає свої поточні фінансові потреби у майбутні виплати. Тому питання “чи варто інвестувати в ОВДП” насправді зводиться до того, наскільки довго держава зможе одночасно тримати бюджет, курс, інфляцію, резерви, банки, зовнішнє фінансування та інші фактори в керованому стані.
Тому, у цьому дописі ми детально подивимось реальність цього інструменту. Розглянемо від чого залежить можливість держави платити за зобов’язаннями. Розберемо додаткові ключові фактори, які можуть кардинально вплинути на можливість уряду обслуговувати свої борги. Проаналізуємо поточний базовий сценарій по ОВДП, відносно поточних показників і наявної динаміки, та розповім ще деякі важливі моменти.
Починаємо з питання, від чого залежить спроможність держави обслуговувати борги. Платіж за ОВДП фінансується із загальної державної машини. Спершу – податки та неподаткові доходи. Потім – нові запозичення. Далі – зовнішня допомога. Паралельно – керованість валютного ринку, щоб не з’їдати резерви надто швидко.
І окремо – готовність банків та інших власників перекладати погашення зі старих паперів у нові. Саме тому дивитися треба на всю систему.
У законі про держбюджет на 2026 рік закладені доходи на рівні 5,195 трлн грн, видатки – 6,407 трлн грн, тобто присутній дефіцит у розмірі 1,212 трлн грн. Це дуже великий розрив сам по собі – держава визнає, що без боргового фінансування та зовнішньої підтримки бюджет не зводиться.
На порталі OpenBudget за поточними даними, державний бюджет показував близько 1,846 трлн грн доходів і 2,256 трлн грн видатків. Тобто, поточний касовий розрив приблизно 410,5 млрд грн.
Кажу одразу – це не катастрофа сама по собі. Але це нагадування: виплата за ОВДП у 2026 році залишається похідною від постійного рефінансування і зовнішніх вливань.
Друга базова складова – загальний борг і його вартість. Станом на 30 червня 2026 року державний і гарантований державою борг становив 9,325 трлн грн, або $210,7 млрд. Із них 75,9% – це державний зовнішній борг, 21,3% – державний внутрішній борг, ще 2,8% – гарантований державою борг.
Але що важливо, середньозважена ставка всього боргового портфеля становила лише 4,43%, а середньозважений строк до погашення -13,13 року. Ці показники низькі не тому, що Україна позичає дешево на ринку. А тому, що значна частина боргу – пільгові позики партнерів.
Третя складова спроможності обслуговувати борг – це міжнародні резерви та валютні інтервенції НБУ. Станом на 1 липня 2026 року резерви зросли до $51,3 млрд. Це не поганий запас міцності. Але цей запас міцності активно використовується: чистий продаж валюти НБУ у січні–червні 2026 року сумарно становив близько 23,35 млрд $.
Тобто, резерви великі, але й структурний дефіцит валюти в приватному секторі теж великий. Це ключовий момент – погашення гривневих ОВДП формально не потребує долара, але будь-яке велике розхитування очікувань швидко приходить у курс, інфляцію і потребу НБУ продавати валюту.
Четверта складова – це структура власників ОВДП. На 20 липня 2026 в обігу було ОВДП на 1,998 трлн грн. Із них 928 млрд грн тримали банки, 656 млрд грн – НБУ, 213 млрд грн – юридичні особи, 157 млрд грн – фізичні особи, 25 млрд грн — страхові компанії, 19 млрд грн – нерезиденти. Це означає, що внутрішній ринок дуже сильно “домашній”, а не зовнішній. Для держави це плюс. А для ціноутворення – це означає нижчу роль впливу нерезидентів і вищу роль регуляторного та банківського попиту.
П’ята складова – це облікова ставка, інфляція та курс. Національний банк 18 червня 2026 року зберіг облікову ставку на рівні 15%.
У червні інфляція сповільнилася до 7,2% р/р після 8,6% у квітні та 8,2% у травні. Офіційний курс гривні до долара на 20 липня становив 44,66 грн/дол., тоді як на початку року був нижчим.
Тобто купонна дохідність по гривневих ОВДП зараз підтримується ще й жорсткою монетарною політикою, але валютний ризик нікуди не зник.
А також, є додаткові показники, без яких картина неповна. За базовим сценарієм МВФ з лютого 2026 року публічний борг оцінювався на рівні 122,6% ВВП на кінець року, валові потреби у фінансуванні – 24,7% ВВП, а обслуговування боргу – 11,5% ВВП.
МВФ прямо позначає середньостроковий ризик суверенного стресу як високий. Але, що дуже важливо – це не тому, що “дефолт завтра”, а тому, що запас міцності у держави тримається на зовнішніх вливаннях, а не тільки на внутрішній економіці.
А тепер давайте розглянемо позитивні і негативні фактори поточного стану для ОВДП як інструменту держави. Основний плюс поточного стану в тому, що ОВДП для держави реально працюють як інструмент фінансування, а не як декоративний ринок.
Зокрема, НБУ прямо заявляє, що розширює перелік еталонних ОВДП для покриття банками до 60% обов’язкових резервів саме для підтримки активності банків на аукціонах і для фінансування бюджету виключно на беземісійній основі. Це дуже сильний інституційний плюс. По суті, держава вмонтувала попит банків на ОВДП у монетарну конструкцію.
Другий плюс – зовнішній борг не дорогий за ставкою. Мінфін пише, що 66% кредиторської структури – це пільгові позики міжнародних фінансових організацій та урядів, а середня ставка всього портфеля лише 4,43%. Саме тому Україна може жити з великим боргом довше, ніж могла б звичайна країна з доступом до позики лише під двозначні ставки.
Третій плюс – це достатні резерви (що ми розглянули раніше) і аналіз від МВФ. МВФ у червні 2026 року прямо констатував, що макростабільність загалом зберігається, міжнародні резерви залишаються адекватними, а програма лишається повністю профінансованою завдяки великій зовнішній підтримці. Це не прибирає ризик. Але це знижує вірогідність неконтрольованого сценарію.
Але, мінуси теж жорсткі. Перший це те, що борг фізично важкий. МВФ орієнтується на цифру у 122,6% ВВП боргу вже у 2026 році, а середньостроковий суверенний ризик позначає як високий. Тобто система не є стійкою “самостійно”; вона стійка за умови продовження зовнішньої підтримки та подальших реформ чи реструктуризацій.
Другий мінус – гривня не має прямої прив’язки до долара. НБУ вже давно рухається до більшої курсової гнучкості, а МВФ і НБУ прямо говорять про зростання ролі обмінного курсу як механізму пом’якшення зовнішніх чи внутрішніх шоків. Це корисно для макрополітики. Але для власника гривневого паперу це означає, що курсовий ризик не скасований, а просто керований. Історично гривня під час криз коригується стрибками. Найяскравіший останній приклад – крупна корекція офіційного курсу у 2022 році. Але історично, така поведінка уже не вперше.
Третій мінус, полягає у тому, що великі резерви не дорівнюють “вільні резерви”. Коли НБУ за пів року продає понад $23 млрд на ринку, це означає, що система все ще не самозбалансована валютно. Тому важливо не тільки те, скільки резервів є, а й те, з якою швидкістю вони витрачаються.
Четвертий мінус полягає у тому, що форма допомоги змінюється. Світовий банк нагадує, що підтримка йде і у формі грантів, і у формі кредитів. Єврокомісія у червні 2026 року вже запустила перший транш у 3,2 млрд €, в межах нового Ukraine Support Loan на 90 млрд €, а на 2026 рік у рішенні ЄС передбачено до 45 млрд € підтримки, з яких 16,7 млрд € – бюджетна підтримка, а 28,3 млрд € – підтримка оборонних спроможностей. Для ліквідності це плюс. Для майбутнього боргу – не завжди. Бо кредит замість гранту сьогодні рятує касу, але підвищує борг завтра.
А зараз давайте поглянемо ще під іншим кутом, тобто, розглянемо фундаментальні характеристики, які можуть кардинально вплинути на виплати. Та спершу, запрошую вас підписатися на мій телеграм канал по інвестуванню, де я публікую тільки прикладну аналітику, актуальні дані, ділюся своїми ідеями та обговорюємо різноманітні інвестиційні питання.
Отож, почнемо з відношення боргу до ВВП і вартості обслуговування. Це найважливіший показник. Якщо номінальний ВВП росте швидше, а середня вартість боргу залишається низькою, борговий профіль стабілізується. Якщо війна затягується, дефіцити великі, а нові запозичення дорожчають, то навіть пільгова зовнішня база не рятує від наростання співвідношення боргу до ВВП. У базовому сценарії МВФ борг ще зростає до 2027 року, а потім починає спадати, але лише за умови, що війна знизить свою інтенсивність, а фіскальна позиція поліпшиться.
Другий показник – ЗВР (золотовалютні резерви) НБУ і темп валютних інтервенцій. Формально ОВДП в гривні погашаються в гривні. Але реально масивна емісія гривні або різкий стрибок курсу швидко б’ють по вартості запозичень, інфляції, депозитах та банках.
Саме тому резерви – це не “окрема історія про долар”, а елемент загальної здатності держави залишатися передбачуваним позичальником. Коли резерви ростуть швидше за системний тиск, це плюс. Та коли резерви високі лише на папері, а щомісяця вигорають мільярди, це вже інший режим ризику.
Третій показник – форма зовнішньої допомоги. МВФ прямо пише, що міжнародна бюджетна підтримка є ключовою основою макрофінансової стабільності України, а станом на кінець 2025 року Україна отримала $166 млрд бюджетної підтримки від міжнародних партнерів. У 2026 році МВФ також враховує 47,6 млрд $ уже підтвердженої бюджетної підтримки. Якщо ця допомога йде як гранти – тиск на борг менший. Якщо як пільгові кредити – короткостроково це допомагає, але борговий профіль стає важчим. Якщо допомога затримується – то одразу виникне касовий стрес.
Четвертий показник – це безпосередньо структура боргу. За даними Міністерства Фінансів , на кінець червня 2026 року 44,6% боргу було в євро, 22,7% – у доларах США, 20,5% – у гривні і 9,0% – у спеціальних правах запозичення. Тобто валютна частка дуже велика. При цьому Мінфін підкреслює, що борг став довшим за строками. Це добре для рефінансування. Але велика частка валютного боргу означає, що суттєве ослаблення гривні автоматично піднімає борг у гривневому вимірі. Саме через це в аналітиці Мінфіну і сказано, що з початку року борг у гривні виріс переважно через курсову переоцінку зовнішніх зобов’язань.
П’ятий показник – це банківський попит. Він для ОВДП критичний. НБУ зараз не просто спостерігає за цим попитом, а підживлює його через режим еталонних ОВДП в обов’язкових резервах банків. МВФ окремо зазначає, що за базовим сценарієм вимоги банків до уряду становлять 26,6% їхніх активів, а за стресовим сценарієм цей показник може суттєво зрости. Тобто, внутрішній ринок боргу – це не просто “добре, що банки купують ОВДП”. Це ще й ризик концентрації. Якщо банкам стане менш комфортно тримати нові випуски, бюджет одразу відчує це через дорожчий ролловер.
Шостий показник – це правовий режим. Держава вже показала, що в умовах війни може точково змінювати правила для зовнішнього боргу. У 2024 році було ухвалено закон, який дозволив уряду призупиняти зовнішні боргові платежі в рамках реструктуризації. Але важливо розуміти, що зовнішній комерційний борг і локальний ринок ОВДП – це не одне й те саме. Навіть S&P окремо зазначало, що здатність і стимули України платити за зобов’язаннями в локальній валюті вищі, ніж за зовнішніми інструментами, бо дефолт за локальним боргом вдарив би по банківському сектору України.
Із факторами усе зрозуміло, а тепер попробуємо побудувати поточний базовий сценарій по ОВДП. До речі, на патреоні, серед усіх інвестиційних тем, я розглядаю ще й українські активи, і деякі такі активи я тримаю у своєму портфелі. Тому, якщо ця тема вам актуальна – то підписуйтеся.
Отож, що ми маємо зараз – держава має великий бюджетний розрив, але поки що закриває його. Зовнішня допомога надходить. Ринок внутрішнього боргу живий. Банки залишаються головним покупцем. Населення теж активно додало ОВДП у свої портфелі. Інфляція контрольована, хоч і не низька. Курс слабшає, але це відбувається керовано. Резерви достатні, але це поєднується з постійними продажами валюти НБУ.
За останніми доступними даними аукціонів Мінфіну дохідності гривневих паперів становлять близько 15,15% для 1-річного випуску, 15,85% для 2-річного і 16,16% для 3-річного. Це важливий сигнал: ринок все ще закладає суттєву гривневу премію за інфляцію, курс і війну.
За червневою попередньою домовленістю на рівні експертів, МВФ прогнозує зростання ВВП у 2026 році лише на 1,0-1,6%. Це слабкий темп. Але він точно не виглядає як колапс. МВФ також вказує, що програма залишається повністю профінансованою завдяки великій зовнішній підтримці. Тобто, у цьому і є суть базового сценарію – ОВДП працюють доти, доки зовнішня частина рівняння не ламається.
Оцінки рейтингових агентств цю картину підтверджують. S&P у січні 2026 року підняло суверенний рейтинг України в іноземній валюті до CCC+ після завершення чергового етапу реструктуризації та дало stable outlook.
Moody’s у 2025 році підтвердило рейтинг на рівні Ca зі стабільним прогнозом; у регулярних оновленнях 2026 року Україна також фігурує як Ca stable.
У грудні 2025 року Fitch підвищило довгостроковий рейтинг України в іноземній валюті з рівня «обмежений дефолт» до CCC після завершення реструктуризації ВВП-варантів. Суть цих рейтингів проста – країна в тяжкому кредитному класі, але вже не в “хаотичному дефолтному” режимі за зовнішнім комерційним боргом.
Тобто, знову ж таки, поки йде зовнішня допомога – ОВДП не будуть містити суттєвих ризиків. Але загалом власникам ОВДП потрібно слідкувати за такими факторами як затримки чи зрив зовнішньої допомоги, тиск на курс, зростання інтервенцій НБУ, якість аукціонів (наявність попиту), неконтрольована інфляція, і звичайно – перебіг війни має на усе це самий прямий вплив.
Переходимо до наступного важливого питання – за яких умов держава може піти на дефолт і які є альтернативи. Почну з того, що дефолт не падає з неба. У сучасних умовах до нього веде комбінація кількох речей: різкий збій зовнішнього фінансування, тривале погіршення воєнної обстановки, нездатність уряду збільшити внутрішні доходи, виснажливий тиск на резерви та курс, а також провал переговорів із кредиторами там, де потрібна реструктуризація. МВФ прямо наголошує на надзвичайно високій невизначеності та зазначає, що відновлення боргової стійкості України залежить від виконання кредиторами взятих зобов’язань та наданих гарантій і подальшого зменшення боргового навантаження.
Що важливо, для локальних гривневих ОВДП планка до дефолту вища, ніж для зовнішніх інструментів. Причина проста: локальний дефолт б’є прямо в банки, ліквідність, депозити, платіжну систему і вимагає нових рятувальних заходів від держави.
Reuters із посиланням на S&P окремо відзначав, що дефолт за зобов’язаннями в локальній валюті підірвав би банківський сектор і зменшив би вигоди від уже отриманого боргового полегшення. Саме тому держава зазвичай спочатку обирає інші інструменти замість звичного друку грошей.
Коли “друк гривні” стає менш вигідним, ніж інші варіанти? Тоді, коли емісія в такому масштабі починає руйнувати саму здатність держави позичати далі. Тобто коли надлишковий друк провокує стрибок інфляції, курсу, розкручування попиту на валюту, втечу з гривневих активів і додатковий тиск на резерви. Історично Україна в 2022 році дозволила собі монетарне фінансування бюджету через шок війни, але подальша політика НБУ будувалася навколо повернення до беземісійного фінансування дефіциту і підтримки ринку ОВДП через резервні механізми, а не через постійний “друкарський верстат”.
Також потрібно знати, що у держави є кілька альтернатив замість дефолту. Перша – обмін коротких облігацій на довші. У травні 2026 року Мінфін провів такий обмін на 4,15 млрд грн, пояснивши, що це зменшує найближчі виплати з бюджету та робить структуру внутрішнього боргу більш збалансованою. Друга – продовження строків погашення. Третя – перегляд відсоткової ставки: наприклад, її тимчасове зниження з подальшим поступовим підвищенням. Четверта – часткове списання основної суми боргу. Це вже значно жорсткіший сценарій, який зазвичай застосовують до зовнішнього комерційного боргу, а не до внутрішніх облігацій – але виключати не можна.
І ще потрібно зазначити, що певні історичні прецеденти уже були. У серпні 2022 року кредитори погодили дворічне замороження на майже $20 млрд зовнішніх облігацій; Reuters писав, що це мало зекономити Україні близько $6 млрд за два роки. У липні 2024 року президент підписав закон, що дозволяв призупиняти зовнішні боргові платежі в рамках реструктуризації. У вересні 2024 року Україна завершила реструктуризацію понад 20 млрд $ зовнішнього боргу зі списанням близько 37% його основної суми. У червні 2025 року S&P знизило рейтинг боргових зобов’язань, виплати за якими залежать від зростання ВВП, до рівня D після пропущеного платежу. У грудні 2025 року Україна завершила реструктуризацію ВВП-варантів, що, за оцінкою Reuters, усунуло значну потенційну загрозу для державних фінансів.
Усі ці випадки мають спільну рису – удар припадав на зовнішній борг і складні боргові інструменти, а не на звичайний внутрішній ринок гривневих ОВДП.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Інвестування завжди пов’язане з ризиком втрати капіталу
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
💰 Безкоштовний веб застосунок “Розумні Гроші”>>>
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Ще у липні 2025 року Сполучені Штати ухвалили закон, який кардинально переписує правила гри у…
Фізичне володіння золотими та срібними монетами є класичним методом захисту капіталу від інфляційних шоків та…
Коли починається економічна криза, банк миттєво перестає бути безпечним місцем для ваших грошей. Він перетворюється…
Розпад Західної Римської імперії не був одномоментною подією, а являв собою поступовий процес інституційної деградації,…
Більшість роздрібних гравців оцінюють власні інвестиції виключно за недавньою прибутковістю, і тим самим будують для…
Коли ми говоримо про інвестиції в дорогоцінні метали чи рідкісні монети, головний страх будь-якого інвестора…
