Думаю що багато із вас чули, що Воррен Баффет масово продає акції, і має на даний момент, рекордно велику грошову позицію. Як правило, він це робить, коли бачить зниження ефективності інвестицій у акції.
Тому, давайте розберемо, як Баффет бачить зараз ситуацію, оскільки він аналізує ринок інакше ніж більшість інвесторів та аналітиків.
Цей допис буде складатися із трьох частин. У першій частині ми розберемо, у які періоди Баффет починає накопичувати готівку. У другій частині, і як на мене, самій важливій – ми пройдемось по тому, як Баффет оцінює перспективи ринку на прикладі його ж статті.
І у третій частині – ми проведемо прогнозування, чого можна очікувати від ринку згідно поточних даних по методу оцінки Баффета.
Першим ділом потрібно розібрати, чому Баффет тримає так багато готівки. За останнім звітом, його компанія Berkshire Hathaway збільшила грошову позицію до 325 мільярдів доларів.
Сам абсолютний розмір не такий важливий, а важливо, скільки у відсотках від портфелю у них в готівці. При капіталізації у 975 мільярдів доларів, виходить, що третина їх активів – це готівкові кошти.
Давайте розберемо, коли Баффет переходить із акцій у гроші. Для цього, на графік S&P500 нанесемо графік грошової позиції. І як видно, грошова позиція у Баффета зростає не тільки перед рецесією, але буває і незалежно від рецесії чи навіть задовго до неї.
Тут суть у тому, що Баффет не прогнозує ринки – він про це постійно говорить. Його не цікавлять ринкові тенденції. Його ціль найти хороші компанії за хорошими цінами – він вартісний інвестор.
А виходить у готівку, тобто продає компанії чи їх частки, виключно, коли ринок значно переоцінений. Це гарно демонструє графік порівняння вартості Berkshire Hathaway та індексу S&P 500 до і після бульбашки дот-комів 2000 року.
Баффет завчасно оцінив, що ринок занадто дорогий і почав виходити із акцій. Пізніше, почалася бульбашка дот-комів і на ринку почалася концентрація грошей у технологічних компаніях, тим самим усі інші компанії почали дешевшати і Баффет знайшов акції, у які можна було вкласти по хорошій оцінці.
Далі, ці компанії почали дешевшати, так як із них і надалі був перетік капіталу від інвесторів у технологічні компанії. Але коли бульбашку луснула, стратегія Баффета показала результат – ще поки перегрітий індекс падав, акції Баффета уже зростали.
Тому, така висока грошова позиція у Баффета показує явну переоцінку ринку – він просто немає куди вкладати. Більше того, не зважаючи на свою довгострокову стратегію, він бачить більші перспективи продати частини компаній зараз, поки є надприбутки по ціні акцій.
І на додачу до усього, Баффет зупинив зворотні викупи акцій Berkshire Hathaway, оскільки він вважає свою компанію також переоціненою, і викупи власних акцій по такій ціні є не ефективним.
Але говорячи, що він тримає готівку, потрібно розуміти, що більша частина коштів у нього розміщені у короткострокових облігаціях, які також приносять йому прибуток.
Не всі кошти у облігаціях, бо він володіє страховими компаніями, які йому генерують йому притік готівкових коштів, а у страховому бізнесі, є норми, що певну кількість грошей треба тримати саме готівкою.
Чому ринок є перегрітим, я проводив аналіз у дописі «Рецесія уже почалась» – рекомендую до ознайомлення.
А тепер давайте розберемо, як Баффет оцінює ринок загалом і визначимо більш детально, чому саме зараз він продає так багато акцій.
Отож, щоби зрозуміти мислення Баффета, давайте звернемось до його статті для журналу Fortune ще у 1999 році. Вона і зараз є актуальною. Баффет поділив останню на той час історію, на періоди по 17 років, щоби показати, що історія не повторюється.
Він вибрав період у 17 років, оскільки це дуже показовий період, який показує, що поведінка ринку акцій може дуже сильно змінюватися у різні періоди.
Баффет писав цю статтю у період буму фондового ринку, щоби повернути людей до реальності. У цей період індекс S&P500 виріс більше ніж на 1000%, і велика кількість інвесторів, особливо роздрібних, вірили у подальший ріст ринку такими ж темпами.
І ще, у той час, він попереджував про майбутню низьку прибутковість інвестицій у фондовий ринок у наступні 17 років. Але давайте по порядку.
Починає він із 17 річного періоду з кінця 1964 до кінця 1981 року – за цей період ріст індексу Доу Джонса був практично нульовий. Але давайте усе будемо рахувати, все ж таки, на індексі S&P 500, оскільки на даний момент він є найбільш популярний і репрезентативний.
Отож, за період з 1964 до 1981 рік індекс S&P 500 виріс від значення у 84,75 пункти до 122,5 – тобто ріст склав 44,5%. Що є насправді дуже низьким значенням, це приблизно 2,2% на рік (це розрахунок складним відсотком).
І це навіть не перевищує інфляцію – якщо врахувати інфляцію на той період, то реальна дохідність ринку склала -52% за період або -2,6% річних. Інфляція у той період дійсно була дикою, ціни на товари і послуги виросли втричі.
І перше, що приходить на думку, це те, що економіка повинна була також сильно просідати за цей період. Але це не так, за цей період ВВП США виросло від 697 млрд доларів до 3,27 трильйони доларів – а це +370%.
Про це згадує Баффет, більше того, він вказує на те, що продажі компаній зі списку Fortune 500 зросли узагалі у 6 разів. Тобто, все виглядає на те, що ринки мали б показати хороший ріст – але цього не відбувалося, і це прекрасний показовий період того, як ринки можуть бути відв’язаними від економіки на десятиліття.
Потрібно розуміти, що ціни на акції ростуть тільки тоді, коли інвестори їх купують, але не від того, що економіка росте.
Баффет пояснює, що на дохідність випливають дві змінні. Перше, що ми зараз розглянемо – це рівень ставки ФРС. Чим вона вище, тим менший інтерес до інвестицій у фондовий ринок.
Загалом, ставка ФРС – це фактично ставка по коротко строковим урядовим облігаціям, це так звана безризикова ставка. Тобто, у інвестора є вибір – вкластися у державні облігації (фактично без ризику і отримувати певну дохідність), чи вкласти у ризикові активи – але за це отримувати премію, тобто, дохідність по ним, має приносити настільки більше за безризикову ставку, щоби перекривати ці ризики.
І як раз у цьому була проблема даного 17-ти річного періоду. За цей період ця безризикова ставка постійно зростала, і виросла із 3,85% на початок періоду, і досягла рівня 12,37% на кінець періоду.
Тобто, інвестори дивлячись, що акції генерують у середньому 2,2% річних , а облігації 3,85% на початок періоду (при чому дохідність ще й постійно росла) – зробили очевидний вибір на користь облігацій, оскільки дохідність без ризику є вищою, ніж дохідність з ризиком.
Тобто, ця безризикова ставка є певним еталоном для інвестора. Якщо інвестор планує вкладати у ризикові інструменти – то він очікує отримати більше ніж ця ставка, щоби отримати додатковий дохід від свого ризику.
Друга змінна, це динаміка зростання корпоративних прибутків компаній відносно внутрішнього валового продукту. Графік із статті показує, скільки % від ВВП фактично йде інвесторам у карман. А це напряму впливає на настрої інвесторів, і відповідно, на ціни акцій. Видно, що із 1965 року до 1982 корпоративні прибутки впали із 6,5% до 3,5%.
І так, переходимо до другого 17 річного періоду – із 1982 по 1999 рік. Тут по ставці ФРС, тобто безризиковій ставці ми бачимо повністю зворотну картину. Ставка постійно знижується від 12,37% до 4,83%.
В це же час, ми бачимо, що індекс S&P500 виріс на 1038%, від 122,5 пунктів до 1394,5. І так, у цей період була також доволі висока інфляція, але навіть враховуючи її дохідність склала +472%.
Перша складова такого росту – це тренд на зниження ставки ФРС, тобто, знижувалася безризикова ставка, і інвестори почали переводити свої активи у інші інструменти.
А друга складова – це зростання корпоративних прибутків по відношенню до ВВП, які виросли із 3,5% у 1982 до майже 6% у 1999 році. Якщо це виглядає не переконливо, то давайте порахуємо.
ВВП із 1982 до 1999 рік виросло із 3,47 трильйони доларів до 10 трильйонів, тобто, корпоративні прибутки на початок періоду становили 121 мільярд, а на кінець періоду – 600 мільярдів, тобто абсолютний ріст склав орієнтовно +400%.
Тобто, Баффет відмічає два ключові моменти – ставка ФРС, як показник умовної безризикової інвестиції і попиту на акції, та ріст корпоративних прибутків – як зростання інтересу до акцій.
А тепер переходимо, до прогнозу Баффета на наступні 17 років – із 2000 до 2016. Цікаво, що Баффет бачить такі ж позитивні очікування від інвесторів на подальший ріст, навіть від тих, що мають досвід.
Він пише, що інвестори дивляться на попереднє зростання, і мають радужні очікування на подальший ріст. Навіть інвестори із 20-ти річним досвідом очікують 12,9% річних росту. Дуже нагадує те, що відбувається зараз, але про це ми поговоримо далі.
Баффет вважав, що наступні 17 років будуть доволі слабкими. Як він писав у статті, що для росту ринку потрібно, щоби ставка ФРС продовжувала зниження, а корпоративні прибутки по відношенню до ВВП мають зростати. Що він вважав малоймовірним.
На рахунок відсоткової ставки Баффет помилився, вона знизилася, при чому, досить суттєво, фактично до нульового рівня.
Але щодо корпоративних прибутків він не помилився. За цей період дохід на акцію EPS у індексі S&P 500 виріс із 50 до 86.5, тобто на 73%.
При цьому, ВВП виросло на 80%. Таким чином, при збереженні динаміки корпоративних прибутків і такому дуже позитивному факторі, як зниження відсоткових ставок – S&P 500 виріс всього на 39% у номінальному значенні, а при врахуванні інфляції, показник приросту узагалі нульовий.
По ідеї, такі позитивні показники повинні привести до зростання, але тут є ще один момент. На той час показник ринковий P/E був на високих значеннях. Станом на початок 2000 року P/E для S&P 500 по показнику Шиллера рівний 43,7, а на кінець періоду 25.9 – тобто оцінка акцій значно знизилась, хоча і це значення вище за середнє, яке рівне приблизно 17.
Тобто, навіть відносно непогане утримання рівня прибутків корпорацій відносно ВВП, і дуже позитивний фактор у вигляді зниження ставки ФРС не дав сильного номінального зростання для фондового ринку. А причина цьому доволі проста – занадто висока переоцінка акцій.
Акціям було достатньо повернутися до своєї більш-менш нормальної оцінки (хоча і вона насправді трішки переоцінена), щоби знівелювати усі перспективи зростання. І це дуже важливо зрозуміти у поточних реаліях.
Тому, давайте спробуємо створити певний прогноз на наступні 17 років із 2025 по 2041 на підставі приблизної логіки Баффета. На рахунок попередніх прибутків підприємств із 2016 року, то вони постійно зростали і становлять більше 11% від ВВП. Тобто, як і перед 1999 роком – було зростання.
А ще так само як і тоді, P/E Шиллера так само знаходиться на високих позначках і рівний 36,56. Трішки нижче ніж у 1999, але це легко вирахувати під час екстраполяції.
І ще, що полегшує роботу по прогнозуванню – це те, що ставка ФРС знаходиться фактично на тому ж рівні, що і у 1999 році.
Тому, давайте проведемо прогнозування при позитивних параметрах, що до 2041 ФРС знизить ставку до нуля, прибутки корпорацій збережуться на таких же високих рівнях і будуть відповідати росту ВВП, а співвідношення ціни до прибутку досягне всього лиш верхньої границі по P/E рівній 24.
У такому випадку, використавши просту екстраполяцію, ми визначимо, що на наступні 17 років варто очікувати ріст індексу всього лиш на 34,36%, а це менше ніж 1,9% річних. При чому, це номінальний ріст, без врахування інфляції. Якщо інфляція буде хоча би на цільовому рівні ФРС у 2%, то реальний результат буде від’ємний.
Звичайно, модель дуже спрощена і є багато факторів, які можуть вплинути на результат, але ця модель яскраво демонструє базовий сценарій і пояснює, чому Баффет так масово виходить у готівку.
І так, може бути і краще, якщо прискориться ріст ВВП і зростуть прибутки компаній відносно ВВП (хоча і зараз вони знаходяться на історично високих значеннях – майже 12% порівняно із середнім значенням у 7%).
Але потрібно ще врахувати, що ставка ФРС може не бути знижена до 0%, а буде десь біля своїх середніх значень на рівні 4,83%, чи навіть зрости значно вище поточних значень, якщо інфляція буде зростати.
І акції можуть досягнути P/E по Шиллеру не до верхньої границі, а до середнього значення у 17. В такому випадку, значення S&P 500 через наступні 17 років може бути від’ємним навіть у номінальному вимірі.
Я не буду проводити такі моделювання, бо ціль цього допису не налякати вас, а нагадати, що неможна зациклюватися виключно на акціях і на інвестиціях у індексні ETF, бо ринки незобов’язані і не будуть рости постійно. Загалом, про ризики пасивного інвестування, у мене є окремий допис, рекомендую до ознайомлення.
Основний висновок, який я можу зробити – що за кожним перегрівом ринку завжди буде його охолодження, і повернення до певних середніх нормальних значень. І тут суть у тому, що купуючи переоцінені активи, інвестор перестає бути інвестором, а стає азартним гравцем.
Інвестиція повинна мати потенціал для зростання, купувати потрібно коли ринок дешевий, чи хоча би нормально оцінений. Баффет як раз демонструє це – на ринку практично немає нормально оцінених акцій, ринок переоцінений і робити на ньому для Баффета немає чого. Більше того, він навіть свою компанію рахує переоціненою, і підтверджує це тим, що перестав проводити зворотні викупи по таким цінам.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
До 30 листопада 2024 діє акція від брокера – при відкритті рахунку за моїм посиланням і поповненні рахунку від 100$, брокер нараховує бонусом 1 акцію певної публічної компанії (зарахування до 10 грудня)
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.
Стаття на Bloomberg – https://www.bloomberg.com/news/articles/2024-11-02/berkshire-posts-6-profit-drop-as-insurance-underwriting-falls
Стаття Баффета для журналу Fortune – https://www.berkshirehathaway.com/1999ar/FortuneMagazine.pdf
Я згідний, доволі дивна назва для допису, коли біткойн обновлює свої історичні максимуми, але давайте…
Європейські акції доволі часто недооцінюють, порівняно із американськими – я не виключення, але виявляється, що…
У цьому дописі ми розглянемо 4 важливих набори економічних індикаторів США, які варто використовувати для…
Нажаль, переважна більшість інвесторів сліпо довіряє теорії пасивного інвестування, яке часто базується просто на довгостроковому…
У цьому дописі пропоную розглянути два самі актуальні на даний момент інструменти – біржовий індекс…
Статистика, навіть офіційна, часто вводить в оману інвесторів і наводить на хибні висновки – і…
