Усі кризи на перший погляд дуже сильно відрізняються, але насправді у них є дуже багато спільного. І у цьому дописі я пропоную пройтися по найбільш знакових кризах і визначимо, чому вони ставалися і хто у цьому винен.
І звичайно, подивимось на поточний стан, чи випадково не відбувається зараз на ринку щось схоже, що було перед попередніми глибокими кризами.
Одразу до справи. І почнемо огляд із 17 століття, коли за цибулину тюльпану можна було купити будинок. Мова йде про Нідерланди.
Це була сама перша відома бульбашка, під назвою тюльпаноманія. В той час, ціни на цибулини тюльпанів зростали до божевільних значень, але не кожен знає, що саме викликало такий неймовірний ріст.
Перше питання, узагалі чому саме тюльпани так виросли у ціні, а не інші квіти чи товари. Тут є дві основні складові, перша, це властивості тюльпанів – це новизна і екзотичність на той час, легкість зберігання, можливість селекції нових і дорожчих сортів, і друга важлива складова – тюльпани були ознакою соціального статусу.
Цьому посприяли культурні особливості Нідерландів того часу. Основна частина населення того часу була кальвіністами – це була одна із найсуворіших форм протестантської релігії.
Що характерно для кальвінізму – у них існувала повна заборона на демонстрацію розкоші. Тобто, навіть багаті підприємці не могли ходити у золоті, чи навіть у дорогому модному вбранні.
І якраз тюльпани стали таким символом соціального статусу, оскільки вони не порушували норм релігії. І у 18 столітті тюльпани стали символом розкоші.
Тюльпани почали носити на капелюхах чи на одязі, і по факту здорожчання тюльпанів, люди які мало по кілька тюльпанів вважалися неймовірно багатими.
Це, звичайно постійно піднімало ціну на тюльпани вгору, але причиною бульбашки став аж ніяк не попит на тюльпани, причина криється глибше.
Справа у тому, що тюльпани цвітуть тільки протягом короткого сезону весною. І усі бажаючі, щоби заробити, почали вирощувати тюльпани, але проблема у тому – що все одно ви можете отримати тюльпани тільки весною.
Та з’явились ділки які вирішили це питання. Вони створили контракт, який гарантував вам що ви можете отримати свої тюльпани весною, за встановленою у контракті ціною.
І такий контракт може придбати будь-хто, і у будь-коли протягом року. І ніби все дуже добре – є фіксована ціна на тюльпан і є гарантія, що контракт буде виконаний, але це мало інший ефект.
Тепер людям не обов’язково було торгувати тюльпанами, як фізичним товаром – тепер можна торгувати контрактами. І як ви розумієте – цей контракт є праобразом сучасних ф’ючерсів, він має фактично усі його характеристики.
І саме ці ф’ючерси і породили бум ціни, але аж ніяк не звичайні цибулини тюльпанів.
На той час існували брокери, через яких можна було проводити операції купівлі-продажу таких контрактів. Це не були брокери у звичному розумінні, бо не було централізованого ринку – роль брокерів виконували торгівці, банкіри та інші посередники.
І це посприяло появі ринку і спекулятивного попиту на такі контракти. Це все піднімало вгору вартість тюльпанів. Але, таке божевілля не може тривати вічно.
У якийсь момент ринок занадто перегрівся і контракти, по таким високим цінам, уже не було бажаючих купувати. Це спровокувало із часом паніку і лавинні продажі.
Завдяки тому, що у той час економічні галузі не були інтегровані між собою, ця криза мала локальний характер, і постраждали в основному спекулянти, які хотіли швидких і легких грошей.
Не було ніякого дефолту держави, системної банківської кризи чи дефляції, постраждав тільки ринок тюльпанів, який із часом відновився, але уже до нормальних розумних цін.
Та хто винуватий у цій кризі? Ділки які придумали такий контракт, чи може брокери, які створили ринок, чи може спекулянти, які хотіли легких грошей? Висновки зробимо трішки далі, як розглянемо ще дві показові бульбашки.
Економіка США у 1920-1929 роках мала назву «золоті двадцяті».
Промислове виробництво зросло на 70% порівняно з довоєнним рівнем. США стали найбільшим виробником у світі. Проходила автомобільна революція – до кінця десятиліття кожна четверта сім’я мала автомобіль.
Проходила масова електрифікація як у промисловості, так і в побуті. А це збільшило як ефективність виробництва, так і спричинило розвиток побутового споживання – електроприлади масово стали частиною побуту.
А це призвело до розширення середнього класу, що є основою для розвитку споживчого ринку.
Це усе разом призвело до розвитку кредитування і легкості отримання кредиту. І це не є проблемою, навпаки, підприємства розширювали виробництва, фермери збільшували посівні площі – це підвищувало продуктивність, прибутки підприємств і зайнятість населення.
Та навіть на рівні споживачів – кредитування збільшувало рівень споживання. Це все допомогло економіці США майже подвоїтись у 20х роках.
І звичайно, таке зростання економіки призвело до того, що багато людей вирішили інвестувати у фондовий ринок. Цьому також сприяв постійний ріст фондового ринку.
Десять років постійного зростання заставило людей повірити, що ринок буде рости вічно, ніхто навіть не допускав, що ринок може обвалитися.
Цього разу також з’явилися ділки, які вигадали як добре заробити на цьому явищі – ними виявилися банки. Вони зробили доступною послугу позичати кошти для інвесторів, щоби ті могли використовувати їх для інвестування на фондовому ринку.
І ця послуга користувалась попитом у інвесторів. Одне діло вкласти 10 000 доларів і заробити, наприклад, 10% річних – це ж нудно. А можна, віддати ці 10 000 доларів у завдаток і отримати для інвестування 100 000 доларів – тепер дохідність на інвестиції рівна 100% – це вже набагато краще.
Цей креативний інструмент називається маржинальна торгівля, коли інвестор залишає невеликий завдаток (зараз це робиться напряму у брокера) і отримує більше коштів для інвестування чи трейдингу.
При чому, ця схема була настільки популярною, що навіть у банків іноді не вистачало коштів, і вони йшли до інших банків, щоби запозичити кошти для нових кредитів. Фактично, бралися позики на позики, і всі ці гроші йшли на фондовий ринок.
Як ви розумієте, така схема може працювати тільки коли ринок постійно росте. Та ріст не може бути вічним (хоча навіть у сучасному світі, багато інвесторі вірять у вічний ріст) – ніхто не хоче думати про можливий поганий сценарій.
За період із 1920 по 1929 рік, від дна до максимуму індекс Dow Jones виріс у 5 разів. Але, у певний момент, щось помінялось – одні інвестори перестали купувати, а інші почали продавати, так як багато учасників ринку починають розуміти, що ціна і реальна вартість компаній не мають нічого спільного.
А це поступово призвело до того, що ринок перестав рости і відповідно, збільшились продажі, які поступово перейшли у панічні розпродажі акцій. Це все призвело до падіння ринку майже на 90%.
І причиною такого глибокого падіння є закредитованість інвестицій. Тобто, із раніше наведеним прикладом, коли інвестор дає 10 000 доларів завдатку і купує акцій на 100 000, то тепер, при просадці всього у 20%, виходить, що інвестор уже втратив свій завдаток і винен банку 10 000 доларів – це називається маржин кол. І це відбувалось по усьому ринку.
А банкам не цікавий фондовий ринок – їх цікавить тільки борг, який інвестор позичив. Інвестор має віддати борг – можна продати машину чи будинок, але ситуація масова, і вартість машин, будинків і всього іншого, що могло би піти на виплату боргів суттєво подешевшало.
З іншої сторони – із-за крахів у банків появився дефіцит грошей, а також, щоб стимулювати банки давати більше кредитів, уряд США підвищив відсоткову ставку. А це призвело до того, що вартість кредитування зросло. І відповідно, борги інвесторів почали ще швидше зростати.
А це відповідно призвело до зменшення споживання, відповідно до зменшення прибутків підприємств, а це призводило до зменшення зарплат, звільнення працівників і зростання безробіття. І так про кругу.
Цей ефект доміно ще знижує можливість людей обслуговувати власні борги і вони просто не віддають їх, а це вже спричинило велику банківську кризу – банки залишились без грошей і відбувся масовий банкопад. Це все затягнуло економіку у глибоку рецесію.
Знову ж таки, поки не будемо розбирати питання хто винен – банки які придумали маржинальну торгівлю, чи можливо регулятор, який вчасно не зупинив надування, чи інвестори як хотіли швидко збагатитися? Проаналізуємо це трішки далі у дописі.
Ще однією цікавою бульбашкою була фінансова криза 2008 року – у ній було щось нове, принаймні, на перший погляд.
І так, вже пройшли рокі після бульбашки дот-комів 2001 року, і люди потрохи починають знову інвестувати. Але, на той час ризикувати не хочуть, інвестори починають вкладати у дещо стабільне і безпечне – у нерухомість, в основному у житлову.
І ніби так і є – іпотека це не спекулятивний інструмент, її дають не усім, а лише тим, хто має змогу за неї платити і хто має кредитну історію. Більше того – це не є якийсь вторинний актив, це справжній фізичний актив, який виступає забезпеченням позики.
Та, як ви вже зрозуміли, і цього разу прийшли ділки, які знайшли як заробити на цьому. Для цього, вони почали створювати інвестиційні інструменти на базі таких кредитів.
Вони брали, наприклад, 1000 таких кредитів і упаковували їх в один фінансовий інструмент, який називався іпотечний цінний папір. І тепер, такий цінний папір можна продавати інвесторам.
І ця схема вигідна усім – інвестор отримує прибуток від інструменту, банк отримує гроші від продажу цінного паперу і направляє їх далі для кредитування нових іпотек – а це уже вигідно для споживача, який може придбати будинок.
Цей продукт став настільки популярним, що таких цінних паперів не вистачало на всіх бажаючих. Тобто, безпосередньо іпотечних кредитів не вистачало, щоби формувати такі цінні папери.
Тому, ділки вирішили посприяти вирішенню і цього питання попиту. Якщо коротко і без деталей, то вони почали видавати суб прайм іпотеки, тобто, вони видавали іпотеки людям із низькою кредитною історією.
Але, щоби зберегти рейтинги, такі кредити спочатку страхувалися. А потім такі іпотеки змішувалися із надійними іпотеками – і з’являвся новий диверсифікований іпотечний цінний папір із найвищим рейтингом.
Це все звичайно призвело до швидкого зростання ринку нерухомості, який із розміру у 1 трильйон доларів у 2000 виріс до 50 трильйонів у середині 2008 року.
Вартість нерухомості зростала, і відповідно люди почали рефінансовувати кредити на свою нерухомість, і брали або більші будинки, або узагалі ще додаткові будинки, наприклад, для відпочинку.
Це знову ж таки, породило спекулятивне бажання швидкого заробітку у багатьох учасників ринку. Можна було купити будинок в іпотеку сьогодні за одну ціну, а за короткий час продати за вищу.
Але, як ви розумієте, так не може відбуватися постійно. Особливо враховуючи те, що у цих іпотечних цінних паперах було багато неякісних іпотек, які люди просто не могли сплачувати. Також, рівень несплати підігрівав ще один нюанс – суб прайм іпотеки були із плаваючою ставкою, тобто перші роки вона була дуже низька, але далі суттєво зростала і платити по кредиту для багатьох стало неможливим.
І так, по трішки цей картковий будиночок почав складатися. А підігрівалось це падіння тим, що усі ці іпотеки – по суті є маржинальними договорами. Коли хтось бере іпотеку, то платить 10-20% першого внеску, а усе інше розтерміновується в часі.
Тобто, усі ці супернадійні іпотечні цінні папери виявилися звичайними деривативами зі всіма притаманними їм ризиками. А це призвело до того, що коли люди перестали масово платити, велика кількість банків і страхових компаній опинилось під загрозою банкрутства.
Уряду прийшлось діяти миттєво і рятувати економіку, але уникнути кризи все одно не вийшло. Ринок нерухомості обвалився, усі ті будинки, що залишились у заставі втратили більшу частину своєї вартості – банки навіть не могли продати їх, щоби повернути хоча б частину коштів, бо ніхто просто не купував.
І щось схоже із цими усіма бульбашками відбувається і зараз – кілька цікавих метрик я покажу трішки далі, а спочатку давайте зробимо деякі висновки.
Головне питання, хто винен у тому, що такі бульбашки надуваються? Можливо це ділки, які вигадують інструменти для інвестування? Але я так не думаю, навпаки, вони часто роблять інвестування простішим. Та й ніхто не заставляє користуватися цими інструментами.
Можливо це брокери, банки чи інші установи, що забезпечують кредитними плечами інвесторів? Теж не думаю, кредитні плечі – це хороші можливості, якщо їх правильно застосовувати. Більше того, це вибір інвестора користуватись ними чи ні.
Можливо винен регулятор? Це ж він недогледів масштаб проблеми. Але знову ж так, увесь масштаб проблеми видно тільки тоді, коли бульбашка тріскає. А до того, регулятор діє в рамках діючих на той час вимог, а майже кожна нова бульбашка – це якийсь новий виклик для регуляції.
Як на мене, то проблема тільки у кінцевому інвесторі, бо бульбашку створюють саме інвестори, малюють перед собою ілюзію вічного росту і не хочуть навіть думати про можливі інші сценарії. Важко встояти від покупки, якщо ринок росте майже із дня в день.
Бажання швидкого заробітку часто затуманює сприйняття реальності – інвестори не реагують на жодні ознаки перегрітості ринку. Більше того, вони використовують плечі, тобто купують значно більше, ніж можуть собі дозволити.
А це все в сумі, приводить до надування бульбашки і її лускання. Це питання тільки часу.
І зараз виникають певні паралелі, що можуть свідчити, що історія можливо знову повторюється. Давайте я покажу всього кілька графіків із американського ринку, щоби ви могли оцінити що відбувається зараз.
Давайте подивимось, у яких активах домогосподарства США тримають заощадження. Як ви бачите – майже половини усіх активів знаходиться у акціях, що є рекордним значенням, тобто інвестори готові ризикувати, бо вірять в подальший ріст фондового ринку. І тільки по 15% знаходиться у готівці і облігаціях, тобто у захисних активах.
Але якщо інвестори купують на свої гроші, то це не є відчутною проблемою. Але, як показує статистика – інвестори використовують рекордні маржинальні позиції. Тобто, інвестори купують із кредитним плечем, при чому рівень закредитованості дуже високий.
Добре, але можливо ринок дешевий – в такому випадку, це вже не є супер проблемою. Але і тут не все добре – якщо подивитися на CAPE по SP500, то ринок знаходиться вище двох стандартних відхилень від середнього нормального значення.
Цей показник – це циклічно скореговане відношення ціни до прибутку індексу S&P500. Також, цей показник відомий під назвою Р/Е Шиллера. Фундаментально він показує чи ринки зараз переоцінені, чи недооцінені.
Інший сильний індикатор – це індикатор Баффета, що показує відношення капіталізації фондового ринку до внутрішнього валового продукту. І він також показує, що ринки переоцінені, і знаходяться в рамка двох стандартних відхилень від норми – це багато.
Цього разу я не буду робити жодних висновків – залишу це питання відкритим для вашого особистого аналізу.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Брокер фондового ринку №1 в світі:
Interactive Brokers із бонусом до 1000$ >>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.