Розглядати придбання акцій у той час, коли в країні йде війна, а також, практично не існує фондового ринку, виглядає доволі не практичною ідеєю.
Але, як завжди, є певні «але». Тому, я пропоную розглянути тему українського фондового ринку детальніше, а саме можливості і потенціал, а також ризики, яких, як ви розумієте, є дуже багато.
А також, розглянемо, як на даний момент можна купити акції. Як виглядає ця процедура.
Почнемо зі стану фондового ринку, що на ньому відбувається зараз. Як ви напевно знаєте, фондовий ринок України скоріше мертвий ніж живий.
Загалом, в Україні є дві основні фондові біржі, це Українська біржа та ПФТС. По Українській Біржі, 6 липня 2024 року національна комісія по цінним паперам і фондовому ринку анулювала ліцензію, але уже у вересні адміністративний суд визнав рішення комісії незаконним і повернув ліцензію.
Таким чином, біржа ніби і може існувати, але діяльність свою не проводить, судячи по нульовим об’ємам торгів.
Хоча, основні проблеми почалися ще у 2017 році, рішенням РНБО було заборонено використовувати біржове програмне забезпечення QUIK, оскільки воно було розроблено на московії.
Біржі був даний час на розробку нового програмного забезпечення, але чомусь біржа вирішила не розробляти його. Хоча QUIK уже і на той час, був дуже незручною і застарілою платформою, якщо порівнювати із аналогами.
Проте, загалом біржа була передовою і дуже перспективною, окрім українських цінних паперів, там торгувалися популярні американські акції і ETF. На строковому ринку можна було торгувати контракти гривня-долар і інші валюти, золото, срібло, нафту, пшеницю. А ф’ючерс на біткойн та був запущений ще у 2016 році, коли мало хто узагалі чув про нього.
Щодо біржі ПФТС, то там також була вимога від національної комісії щодо недостатності власних коштів. Більше того, у квітні 2024 акціонери біржі проголосували за те, щоби анулювати власні ліцензії, оскільки не бачили перспектив для подальшої діяльності. Основним їх акціонером є китайська товарна біржа, а вони не могли чи не хотіли профінансувати цю вимогу.
Але, уже у серпні 2024 ПФТС домовилась із нац комісією і зберегли власні ліцензії – вимога була такою, що до 28 лютого 2025 біржа повинна була виконати вимоги законодавства. І станом на 28 січня цього року, біржа відзвітувала, що усі порушення усунуті.
На даний момент, по результатам січня 2025 року біржа ПФТС є лідером торгів – на неї припадає 86% усього обсягу торгів. Але, об’єм угод саме по акціям становив всього 0,0001% від загального обсягу, що є дуже сумно. А основні інструменти – це валютні свопи, українські облігації, і почав рости об’єм по іноземним облігаціям.
Хоча, загалом є і позитивні зрушення – в планах є створення нової фондової біржі, конкретики немає поки, але можливо щось із цього вийде.
По біржам досить, переходимо до акцій. Почнемо із основного – із ризиків.
А ризиків в українських акціях достатньо. Самий очевидний на даний момент ризик – це війна, так як фактично знищуються цілі підприємства. Але є інший співмірний ризики, а саме – міноритарний інвестор в Україні не захищений.
У нас крупний інвестор часто зловживає своїм становищем, і витісняє міноритарних. Вони запускають процес, який називається squeeze-out, тобто, це примусовий викуп акцій у міноритарних акціонерів. Крупний акціонер доводить свою частку до 95%, а далі згідно законодавства він має право примусово викупити залишкові акції. Загалом, ця процедура працює у світі, і має право на існування, але залежить як вираховується вартість викупу і яким чином акціонер отримав частку компанії
Із останнього, що було, це наприклад історія із Kernel. Компанія провела додаткову емісію по 28 центів за акцію, при тому, що біржова ціна була на порядок вища. Звичайно, до додаткової емісії ніхто чужий не був допущений, а частка акцій у міноритарних акціонерів впала із 18% до 5% – як раз для процедури squeeze-out.
Компанія в основному торгувалася на Варшавській біржі, і вони планували провести делістинг, але їм не дозволили це зробити поки не завершаться суди із міноритаріями. Можливо буде якась і позитивна розв’язка, буду слідкувати.
І, нажаль, це не одиничний випадок – схожа ситуація була із ДТЕК Дніпроенерго у 2018, акції якого були викуплені у міноритарних інвесторів по 488,14 грн, при чому ринкова ціна була вдвічі вищою – 773,70 грн за акцію.
У 2019 така ж сама ситуація вийшла із Укртатнафтою – акціонери також отримали суттєву нижчу ціну викупу акцій за реальну вартість.
Але є і позитивні рішення. Наприклад, по Авдіївському коксохімічному заводу, «Метінвест» також розпочав процедуру squeeze-out. Компанія Ахметова у 2018 році довела частку акцій до 95% і вирішила розпочати примусовий викуп акцій по 15 гривень за акцію, що було на суттєво нижче реальної вартості.
Павло Бойко, думаю ви чули про нього, як міноритарний інвестор подав до суду, звичайно, корумповані суди першої і другої інстанції були програні, але верховний суд визнав правоту Бойка, і зобов’язав Метінвест виплатити йому 1,5 мільйона доларів.
І цей прецедент, це насправді важливий «промінчик світла» у можливому розвитку фондового ринку. Це дуже важливо, що така подія трапилася. До речі, Павло Бойко судиться із Кернелом на рахунок розмиття долі міноритарних інвесторів, тому побажаємо Павлу успіхів у цій надважливій для усіх українських інвесторів справі!
Але, і це не усі ризики. Багато ризиків створює безпосередньо держава. Наприклад, це націоналізація. Я не буду вдаватися у мотиви, але це дуже негативна ознака для ринку загалом. Якщо є претензії до управління компаніями та зловживання акціонерами, підозри у зв’язках із московією чи ще щось, то можна націоналізувати чи арештувати частки тих персонажів, чи навіть ввести в управління компаніями державних менеджерів на період військового стану, які будуть діяти прямо в інтересах держави.
А так, багато малих роздрібних інвесторів просто втратили свої акції у таких відомих компаніях, як Укрнафта, Мотор Січ, АвтоКрАЗ та інші. Звичайно, жодної компенсації за це немає.
Інша сторона – це блокування брокерів. Думаю всі вкурсі, про блокування активів «Фрідом Фінанс Україна» – я не буду вникати у причини, чи варто чи ні, бо проблема у іншому. Проблема у тому, що постраждали від цього найбільше, а можливо і виключно, українські інвестори.
Бо за 2,5 роки держава так і не змогла повернути ці активи інвесторам, це у той час, коли багатьом, ці гроші надзвичайно потрібні. Тому такий ризик теж потрібно враховувати.
Тобто, в Україні є високий ризик політичного втручання та рейдерства, як приватного, так і державного. Це один із найбільших ризиків, так як можна в один момент повністю втратити власні активи.
Інший ризик, що виникає внаслідок проблем із біржами – це ризик ліквідності. Якщо немає бірж, або вони можуть припинити свою діяльність у будь-який момент, то це може призвести до того, що акції буде важко продати чи купити.
Тобто, щоби знайти покупця на свої цінні папери, потрібно самому шукати хто б купив ці акції. Що доволі не зручно. Інша сторона – це визначення ціни на акцію. Якщо немає біржі, то немає ринку, який визначає ціну, тобто, з’являються проблеми навіть із оцінкою власних інвестицій.
Інша проблема, яка існує – це скорочення населення України, і нажаль, за весь час від 1991 року кількість населення зменшується, а в останні роки швидкість спадання цього показника сильно прискорилась.
Тут є ризики із кількох причин – по перше, це скорочення споживання. Чим менше людей, тим менше вони витрачають, і тим менше внутрішній бізнес отримує прибутків. Якщо на рахунок компаній експортерів – то їх це теж зачіпає, оскільки йде скорочення робочої сили, що може викликати проблеми із виробництвом.
І це також напряму впливає на відтоки капіталу, що негативно впливає на вартість активів.
Але є і хороші перспективи у фондового ринку. Загалом, український фондовий ринок любить різко рости у певні моменти, і я не виключаю, що таке може відбутися у майбутньому, для цього я бачу декілька причин.
По перше, це достатня ймовірність вступу України в ЄС, що для фондового ринку є позитивним знаком по декільком причинам. Це, наприклад, законодавство у сфері фінансів буде приведене до європейських норм, тобто, воно буде більш прозорим, і роздрібний інвестор буде більш захищеним.
Це відкриті кордони для інвестиційного капіталу, і якась частина із цього капіталу попаде і на фондовий ринок, що підтягне його вартість та ліквідність.
А прозорий ринок і прихід капіталу, може привести до зростання внутрішнього попиту на акції українських компаній. Якщо це відбудеться, то із великою ймовірністю відкриється ринок IPO, і багато нових та достойних бізнесів вийдуть на ринок акцій.
Як приклад, можемо поглянути на Польщу. Після вступу Польщі в ЄС, завдяки притоку капіталу, її біржовий індекс за три роки виріс на 180%.
По друге, це відбудова держави після війни – якщо дійсно відбудеться приплив капіталу для відбудови, у будь-якому форматі – як допомога, так і інвестиції чи репарації, то це запустить зростання економіки, і це буде мати прямий вплив на ринок акцій.
Тут можна провести певну аналогію із планом Маршалла, по якому відновлювалася Європа. Так, наприклад, фондовий ринок Німеччини був відкритий уже у 1950 році і у 50х-60х роках показував стійке зростання, яке назвали «німецьке економічне диво».
Третя точка потенціалу – це реформа пенсійної системи. Рано чи пізно, цю систему прийдеться реформувати і робити її накопичувальною, від чого виграють як пенсіонери, так і фондовий ринок, так як пенсійна система буде формувати постійний попит, в тому числі і на акції. В розвинутому світі, пенсійні фонди є ключовими покупцями на фондовому ринку.
Можна і далі перераховувати інші показники потенціалу і перспектив, але саме ці три є ключовими факторами!
І перед тим, як розглянути як можна купити акції, давайте тепер проведемо деякі висновки, чи варто вкладати гроші в українські компанії на наших фондових майданчиках, чи ні.
Отож, чи варто інвестувати? Звичайно, я рекомендацій не можу давати, бо за ваші гроші відповідаєте тільки ви, але можу тільки розкрити своє бачення і свої дії.
Для мене інвестиції в українські акції – це є венчурна інвестиція. Тобто, це інвестиція із дуже високим потенціалом, але при цьому із високими ризиками. Можливість втратити усе що ви вклали в акції – існує, і ймовірність цієї події далеко не нульова. Але і потенціал зростання є надзвичайно високий, десятки «іксів» це, насправді, не така і фантастична ціль. Але як буде – покаже тільки час.
Особисто я готовий ризикнути і готовий виділити на інвестиції в українські активи до 5% від свого капіталу. Але це не тільки акції, це будуть і інші інструменти. І з часом, за умови, що ринок українських фінансових інструментів стане розвинутим, буду збільшувати алокацію – але поки до цього ще далеко.
Коли купувати акції? Тут важко оцінити самий оптимальний момент. Як один із варіантів, це може бути після розблокування активів інвесторів у Фрідом Фінанс Україна. Вважаю, що велика кількість інвесторів уже розчарована у відношенні держави до них, як до інвестора, і будуть продавати свої активи. Тому, принаймні пропозиція по акціям появиться.
Як інший варіант, можна дочекатися повноцінного відновлення роботи фондових бірж, але в той час ціни можуть уже бути далеко не такими.
Інше логічне питання може виникнути, типу – «Ти продав американські акції, але купуєш українські? Де логіка?». Тут справа у тому, що американські акції перегріті, а українські – навпаки. Зараз важко провести об’єктивну оцінку компаній із України, але ці акції часто можна купити нижче вартості яка була у 2022 році, перед повномасштабним вторгненням. При чому, за цей час вартість гривні суттєво впала як з урахуванням інфляції, так і відносно курсу долара.
І ще одне питання – як купити акції українських компаній? Для цього вам звичайно потрібен брокер. Але враховуючи, що біржової інфраструктури як такої не існує, то вам прийдеться звертатися до брокера через підтримку, щоби він подивився на можливість купити.
А брокер уже, скаже чи є в пропозиції безадресні заявки на продаж – тобто стандартні, як це має працювати. Чи можливо, є клієнти які хочуть продати акції. Якщо так, то далі сторгуватися по ціні – і якщо домовилися то провести адресну угоду.
Угода не проходить в один клік, як ми звикли на сучасних ринках, а через підписування заявки на купівлю акцій. Тут хоч радує, що непотрібно фізично підписувати, а потім відправляти і чекати, поки усе буде проведено. Зараз можна усе підписати у електронному форматі, тому, хоч тут плюс.
Тобто, при бажанні, акції купити можна, але потрібно для цього прикласти зусилля. Ну і заплатити комісію, а також, щороку оплачувати депозитарні послуги (це не велика сума, але усе одно регулярна витрата).
Але якщо компанія платить дивіденди, то ця сума узагалі не буде відчутною. А ще плюс брокера на українському ринку, це те, що він є податковим агентом, тобто, він за вас сам відзвітується у податкову та переведе туди кошти.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
Мій брокер фондового ринку:
Freedom Finance Europe із можливістю поповнити криптою чи карткою українського банку>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Підтримати розвиток проекту Capitalizator UA фінансово>>>
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.