Ви проаналізували актив. Знайшли розрив між ціною і цінністю. Купили на хороших умовах. Минув місяць. Ціна не зрушила. Або навіть впала. І перша думка: “Я помилився”. Так, помилка звичайно може бути, та у багатьох випадках причина інша. Просто гроші і якість рішення живуть не в одній часовій площині.
І це не теза для самозаспокоєння. Це добре документований факт, про який писали Насім Талеб, Говард Маркс, Джордж Сорос – і який власним прикладом показав, той же, Воррен Баффет. У фінансах є серія окремих механізмів, які системно розділяють “правильно” і “прибутково зараз”. І у цьому дописі ми розберемо такі механізми – як завжди, простою мовою і з конкретними прикладами.
Починаємо із закону шуму Насіма Талеба. Першою і найбільш фундаментальною перешкодою на шляху до швидкого прибутку є те, що Насім Талеб у своїй книзі «Обдурені випадковістю» називає домінуванням шуму над сигналом на коротких часових інтервалах.
Математична природа ринкових коливань полягає в тому, що на мікрорівні випадковий шум завжди є сильнішим за довгостроковий тренд. Щоб проілюструвати це, Талеб наводить гіпотетичний приклад успішного інвестора-стоматолога, який має очікувану прибутковість на рівні 15% на рік з волатильністю у 10%. Річна ймовірність отримати прибуток для нього становить солідні 93%. Проте, якщо цей інвестор почне скорочувати часовий горизонт перевірки своїх результатів, картина кардинально зміниться.
Коли інвестор щомиті стежить за котируваннями на екрані свого телефона, він спостерігає не реальну прибутковість свого портфеля, а виключно його дисперсію, тобто чистий випадковий шум. Таким чином, співвідношення сигналу до шуму на коротких інтервалах є настільки мізерним, що будь-які висновки стають безглуздими.
Проблема посилюється ще й людською психологією. Згідно з дослідженнями Даніеля Канемана, люди мають глибоку еволюційну асиметрію сприйняття: біль від втрат відчувається приблизно вдвічі сильніше, ніж радість від такого ж прибутку. Постійно спостерігаючи за ринковим шумом, навіть власник ідеального портфеля буде отримувати величезну кількість емоційних мікротравм. А це часто призводить до деструктивних імпульсивних рішень та передчасного закриття позицій ще до того, як фундаментальний результат встигне реалізуватися.
Наступний фактор – це гіпотеза розриву між фундаментальними показниками та ліквідністю. Майкл Мобуссін у своїй концепції «Інвестування на основі очікувань» пише, що головне завдання інвестора полягає не просто в оцінці компанії, а в розумінні очікувань, які ринок уже заклав у її поточну ціну. Досвідчений інвестор шукає розбіжності між майбутніми реальними грошовими потоками бізнесу та тими оптимістичними чи песимістичними прогнозами, які домінують на ринку в конкретний момент.
Але навіть виявлення такого розриву не означає його миттєвого закриття. Ринок є складною адаптивною системою. Ціна активів формується під впливом потоків капіталу (ліквідності). Якщо інвестор купує активи недооціненої компанії з високим показником рентабельності інвестованого капіталу (ROIC), ціна може тривалий час ігнорувати цей факт, наприклад, через відсутність активного припливу капіталу в даний сектор.
Як підкреслює Говард Маркс, у короткостроковій перспективі ціни визначаються не внутрішньою вартістю активів, а популярністю цих активів серед покупців та настроями учасників. Інвестор, який купує активи під час загальної апатії ринку, має змиритися з тим, що відсутність ліквідності може утримувати ціну на несправедливо низькому рівні місяцями або навіть роками. Тільки тоді, коли фундаментальні показники стануть очевидними для масового інвестора, капітал почне перетікати в цей актив і запустить зростання.
Наступний фактор – це пастка «результатизму». Однією з найбільш руйнівних ментальних пасток для інвесторів є «результатизм» (resulting) – термін, який популяризувала експертка з прийняття рішень Енні Дюк у книзі «Мисли ставками». Цей феномен полягає у спрощеному прагненні оцінювати якість ухваленого рішення виключно за його кінцевим результатом.
У реальному житті, де переважає невизначеність і прихована інформація, зв’язок між процесом прийняття рішення та результатом не є лінійним. Хороші рішення іноді призводять до поганих наслідків через збіг обставин (дехто називає це невезінням), тоді як абсолютно безглузді кроки можуть завершитися тріумфом завдяки банальній випадковості.
Зокрема, Чарлі Мангер завжди наголошував на необхідності жорсткого розділення процесу та результату. Для успіху в довгостроковій перспективі інвестор повинен мислити ймовірностями, аналогічно до професійного гравця в покер. Замість гарантованих тверджень варто виражати свої очікування у вигляді відсоткової впевненості (наприклад, “я впевнений на 70%”), а це спонукає до постійного пошуку нової інформації.
Крім того, Мангер зауважував, що кожен, хто займається складною інтелектуальною працею, потребує колег для структурування та критичного оцінювання власних думок. Невеликі похибки в аналітичному процесі можуть мати неймовірний кумулятивний ефект. Мангер порівнював інвестиційний шлях із кораблем, який перетинає Тихий океан. Тобто, відхилення компаса всього на 1 градус змусить судно промахнутися повз ціль на величезну відстань. Процес прийняття рішень вимагає постійного калібрування, незалежно від миттєвих ринкових результатів.
Наступний дуже важливий фактор, який часто ігнорують інвестори – це домінування Бети над Альфою. Та спершу, запрошую вас підписатися на мій телеграм канал по інвестуванню, де я публікую тільки прикладну аналітику, актуальні дані, ділюся своїми ідеями та обговорюємо різноманітні інвестиційні питання.
Отож, у фінансовій науці загальна прибутковість активу традиційно розділяється на дві складові: Бета (віддача від системного ризику всього ринку або якогось окремого фактору) та Альфа (додаткова прибутковість, отримана завдяки унікальному вибору конкретного активу).
На коротких часових інтервалах систематична Бета та макроекономічні чинники майже повністю нівелюють індивідуальну Альфу. Якщо на ринку починається масштабна паніка, викликана геополітичними подіями, інфляційними шоками або різкою зміною монетарної політики центральних банків, практично всі активи починають рухатися в одному напрямку.
Цей ефект чітко проявляється під час ринкових криз та в періоди умовних застоїв, коли навіть фундаментально бездоганні стратегії зазнають тривалих і глибоких просідань. Системний ризик ринку тисне на ціну активу з такою силою, що індивідуальні переваги компанії стають непомітними. Тобто, премія за Альфу часто вимагає багаторічного горизонту для свого розкриття.
Ще один дуже важливий фактор – це надлишок пропозиції. Іноді навіть за ідеальних макроекономічних умов та сильних фундаментальних показників конкретна інвестиція може залишатися збитковою через суто механічні чинники ринку. Одним із таких чинників є структурний надлишок пропозиції (Supply Overhang) та явище примусових продажів (Forced Selling).
Примусові продажі виникають тоді, коли великі власники активів змушені ліквідовувати свої портфелі не через погіршення якості бізнесу, а через зовнішні обставини. Це можуть бути маржинальні вимоги кредиторів (margin calls), масовий відтік капіталу з фондів під час шоку ліквідності, жорсткі регуляторні обмеження і через багато інших причин.
Говард Маркс зазначає, що купівля у вимушених продавців, які змушені продавати активи без огляду на ціну, створює найкращі можливості на ринку. Проте процес ліквідації великого портфеля може тривати тижнями або місяцями, і буде постійно тиснути на ринок величезними обсягами пропозиції (структурне розвантаження).
Це до речі, одна із основних стратегій Oaktree Capital – фонду Говарда Маркса. Він десятиліттями заробляє на основній ідеї: купувати у тих, кого змушують продавати. А надлишок пропозиції розчиниться, коли вимушені продавці закінчяться. Проте, це може тривати тижні. А може – квартали і роки.
А ще є дуже цікаве явище, яке називають «синдромом Баффета». До речі, якщо у вас ще немає рахунку для закордонних фондових майданчиків, або ви хочете диверсифікуватися і мати кілька брокерів – пропоную вам Freedom24.
Це ліцензований брокер, із простою реєстрацією, зручною інвестиційною платформою та україномовною підтримкою. З одного рахунку ви отримаєте доступ до акцій, ETF та опціонів на американських, європейських і азійських ринках.
І саме головне – безпека. Фрідом зберігає кошти клієнтів окремо від коштів компанії, тобто, відбувається сегрегація рахунків згідно MiFID II, ваші цінні папери обліковуються в Euroclear та інших депозитаріях, також окремо від балансу брокера, і звичайно додатково присутнє страхування. А надійність брокере підтверджена ліцензією CySEC, аудитом Deloitte та лістингом компанії на NASDAQ.
Я особисто інвестую із цим брокером уже 5 років. Більше того, фрідом запустив дуже вигідну акцію – при реєстрації за моїм посиланням і поповненні від 500 доларів, ви отримуєте в подарунок акцію однієї із публічних компаній. Детальні умови нижче у дописі.
Отож, коли на фінансових ринках надуваються масштабні бульбашки, дисципліноване дотримання перевірених часом інвестиційних принципів практично неминуче веде до серйозного відставання від загального тренду. Це явище отримало назву «синдром Баффета», із за того, що Баффет активно розпродував акції перед бульбашкою доткомів, так як усвідомлював оцінку ринку. І, до речі, така ж ситуація присутня на даний час.
Наприкінці 1990-х років, під час роздування dot-com манії, акції технологічних компаній зростали на сотні відсотків. У грудні 1999 року авторитетне видання Barron’s опублікувало статтю з жорстким заголовком «Що не так, Воррене?», натякаючи, що легендарний інвестор втратив свій хист до ринку. Проте, відмова Баффета купувати технологічні компанії за абсурдними цінами була не помилкою, а навпаки захисним механізмом його стратегії, яка повністю виправдала себе після краху Nasdaq у 2000 році. Більше того, надзвичайна прибутковість Беркшир найбільше пов’язана саме із тим, що фонд частково виходив із акцій у періоди дорогого ринку.
Але історія знає ще більш драматичні приклади цього синдрому. Джуліан Робертсон, один із найвидатніших менеджерів хедж-фондів того часу та засновник Tiger Management, демонстрував вражаючу середньорічну прибутковість у 31.7% з 1980 по 1998 рік. Але через принципову відмову інвестувати в ірраціонально дорогий технологічний сектор та утримання коротких позицій проти нього, його фонд зазнав просідання на 60% і зіткнувся з масовим відтоком капіталу.
Робертсон ухвалив важке рішення закрити Tiger Management в кінці березня 2000 року, заявивши, що більше не розуміє ринок. А саме гірше, що бульбашка доткомів почала лопатися буквально через тиждень після закриття його фонду. Тобто, інвестиція може бути правильною, але вона має бути такою, що витримає час до своєї реалізації.
Інший надзвичайно талановитий інвестор, Стенлі Дракенміллер, який раніше керував Quantum Fund Джорджа Сороса, у 1999 році спробував зіграти проти ринкового хайпу і відкрив коротку позицію на інтернет-акції на суму 200 мільйонів доларів. Отримавши збиток у 600 мільйонів через продовження ірраціонального ралі, він піддався емоційному тиску (навіть такі інвестори попадають на FOMO). У березні 2000 року Дракенміллер купив технологічні акції на піку ринку на суму 6 мільярдів доларів. За наступні шість тижнів він втратив 3 мільярди доларів на цій угоді.
Ці приклади показують, що в періоди ринкових аномалій дисциплінований інвестор просто приречений виглядати неефективним. Це не баг його стратегії, а її ключова захисна функція, яка оберігає капітал від руйнування, і забезпечує підґрунтя для подальшого зростання портфелю.
Ще один фактор, який мені особисто дуже подобається, можна назвати «Мудрість Баруха», так як Барух фактично найпершим сформулював його. Намагання зловити ідеальну точку входу на самому «дні» ринку або вийти точно на його піку є однією з найпоширеніших спекулятивних ілюзій. У 1928 році Бернард Барух, один з найуспішніших інвесторів свого часу, продав майже весь свій портфель акцій. Преса тоді сміялася з нього – так само, як із Баффета у 1999, оскільки ринок продовжував зростати.
Барух чітко розумів, що останні кілька десятків відсотків ринкового руху вгору чи вниз супроводжуються максимальною волатильністю, емоціями та неконтрольованим безумством натовпу. Спроба забрати цей останній шматок прибутку вимагає невиправданого ризику.
До речі, цей підхід гарно перегукується із українською мудрістю: «Краще синиця в руці, ніж журавель у небі.». Ідея полягає в тому, що гарантований достойний прибуток у руках завжди цінніший за спекулятивне очікування надприбутків на самому піку.
А уже по факту Великої Депресії Барух фактично за копійки викупив акції раніше проданих роздутих компаній. Пізніше, коли журналіст запитав, чому він настільки успішний, Барух відповів коротко: “Я заробив свої гроші на тому, що продавав занадто рано”. І це не жарт і не скромність. Це чітко сформульований принцип управління ризиком.
Спроба продати рівно на піку – або купити рівно на дні – це ілюзія. Ніхто не знає, де саме пік чи дно, поки момент не минув. Натан Ротшильд і Джон Пірпонт Морган, кожен у своєму стилі, казали приблизно те саме: справжні гроші робляться не на останньому, найризикованішому відрізку руху ціни.
Якщо ви продали актив, а він виріс ще наприклад на 20% після цього, то це не провал рішення. Це ціна, яку ви заплатили за те, щоб не тримати позицію до моменту, коли розворот стане очевидним для всіх одразу – і вже буде занадто пізно щось робити.
Як на мене, хорошим інвестором керує не бажання зловити ідеальну точку. А керує розуміння того, що ідеальної точки просто не існує. Існує лише компроміс між прибутком і безпекою.
Загалом інвестор має усвідомлювати що, хороше рішення не зобов’язане приносити гроші одразу. Воно зобов’язане бути правильним на момент прийняття, з тією інформацією, яка тоді була доступна. Якщо ідея актуальна, то гроші прийдуть. Але не за розкладом, який вам зручний, а за своїм власним.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Доступ до прикладного інвестиційного контенту:
- Прикладна і розширена аналітика
- Угоди в реальному часі (із поясненням логіки та обговоренням)
- Склад моїх портфелів та перспектив для угод
- Пряме спілкування
- Цикл матеріалів із власного досвіду “Свідомий інвестор” (в розробці)
- Регулярні практичні матеріали
▶️ Акція у Freedom24 – при відкритті рахунку за моїм посиланням та при поповненні від 500 доларів – ви отримуєте в подарунок одну із цих акцій:
https://finviz.com/quote.ashx?t=KO&ty=c&ta=1&p=d
https://finviz.com/quote.ashx?t=PFE&ty=c&ta=1&p=d
https://finviz.com/quote.ashx?t=BAC&p=d
https://finviz.com/quote.ashx?t=RUN&ty=c&ta=1&p=d
https://finviz.com/quote.ashx?t=T&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=F&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=GOLD&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=WBD&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=CCL&ty=c&p=w&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=HPE&ty=c&p=d&b=1
▶️ А при поповненні від 1000 доларів – ви отримуєте в подарунок одну із цих акцій:
https://finviz.com/quote.ashx?t=MS&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=ABT&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=PLTR&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=XOM&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=WMT&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=NVDA&ty=c&p=d&b=1
https://finviz.com/quote.ashx?t=PM&ty=c&p=d&b=1
☑️ Додаткові умови. Поповнення потрібно зробити одним платежем. Якщо по якійсь причині не вийшло одним платежем, то напишіть мені, щоби я передав дані брокеру (бо інакше, у цьому випадку, автоматично акція не нарахується).
ℹ️ Для резидентів Іспанії, Португалії, Нідерландів та Польщі по замовчуванню акція не діє (там законодавчо діють обмеження по реферальній програмі). Тому, якщо вам актуально отримати бонус, потрібно реєструватися за українським паспортом, українською адресою і українським IP адресом (пізніше усе можна буде змінити у налаштуваннях).
🎯 Акція діє до 31 серпня 2026 включно.
Інвестування завжди пов’язане з ризиком втрати капіталу
Найкраща криптобіржа, якою я користуюсь:
Відкрити рахунок на OKX зі знижкою на комісію у 20% пожиттєво>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
💰 Безкоштовний веб застосунок “Розумні Гроші”>>>
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.