Однією зі самих популярних стратегій для інвесторів є усереднення доларової вартості – DCA. Вона популярна із за своєї простоти, і нібито, надійності.
Цю стратегію рекомендують як новачкам, так і звичайним довготерміновим інвесторам, так як вона дозволяє не думати про аналіз і просто купувати активи по будь-якій ціні.
І саме завдяки цьому, стратегія DCA стала дуже поширеною. Але, ця стратегія не є якоюсь «чарівною паличкою», вона має серію недоліків і містить досить відчутні ризики, які можуть стати пасткою для інвестора, і навіть привести до втрати частини чи усіх коштів.
І цьому дописі, ми пройдемось по таким тонким моментам цієї стратегії, які можуть нести небезпеку для капіталу, а також, розглянемо коли ця стратегія супер ефективна, і коли вона небезпечна.
Якщо ви не в курсі, що таке усереднення доларової вартості, то я дуже коротко поясню. Суть її, що із певною періодичністю купується активи, в ідеалі, на ту ж саму суму. Тим самим, покупки проводяться не залежно від ціни, головне, щоби періодичність зберігалася – тоді фактично згладжується ринкова волатильність, і немає потреби витрачати час та проводити аналіз. Тобто, звучить дуже гарно і продумано!
А тепер до справи – чому DCA може стати пасткою. Саме перше, що кидається в очі це те, що DCA не захищає від збитків, якщо актив продовжує падати.
Якщо ви інвестуєте в актив, який стійко втрачає вартість, регулярні покупки лише збільшать вашу позицію в ньому, але не вбережуть від втрат. Іншими словами, DCA не усуває ринкового ризику – ви все одно зазнаєте збитків, просто повільніше, якщо рахувати у %.
Яскравий приклад – в штатах було дуже популярно робити пенсійні вкладення у акції компанії, де людина працює. Таке навіть заохочувалося, і це був той самий DCA – регулярно щомісяця вкладалися кошти. Але у історії, наприклад, із Enron, таких інвесторів не врятувала DCA – вони втратили усе.
Сліпе віра в те, що падаючий актив колись відновиться, може завести інвестора у глухий кут. Якщо ж компанія чи ринок збанкрутує, стратегія DCA означатиме, що ви просто вкладали більше грошей в нікуди.
Я розумію, яка у вас думка вас зараз – окрема акція це одне, але можна вкладати у індекс. Так, безумовно, індекс дає кращий захист, але не гарантію – ми це розглянемо трішки далі.
Друге – це помилка вцілілого. Справа у тому, що не усі ринки відновлюються. Та й узагалі, прихильники DCA наводять історію фондового ринку США, який за останні сто років постійно зростав і всі падіння були тимчасовими.
Проте це – ефект вцілілого. Американський ринок справді зростав в довгостроковій перспективі, але, як ви розумієте, не всі ринки світу повторили цю траєкторію. Більшість фондових ринків різних країн неймовірно відстали від американського. Зараз заднім числом можна впевнено розповідати куди потрібно було вкладати, але це не гарантія, що американський ринок і надалі залишиться найбільш прибутковим.
Не дурно, після серії обвалів американського ринку у 1970х, коли роздрібні інвестори масово втрачали свої кошти, фінансистів у штатах заставляли писати, що «минула дохідність не гарантує майбутніх результатів». А згодом, ця практика була поширена по усьому світу. Хоча, вони і далі пишуть це дрібним шрифтом і у місяцях, куди інвестор не заглядає. Я думаю ви здогадуєтеся чому.
Але, можливе зниження дохідності – це не найбільша проблема. Деякі ринки узагалі припинили своє існування. Наочний приклад – це Німеччина. Вона до першої світової, була сильною і розвинутою економікою. В 1923 році у них виникла гіперінфляція, коли паперові марки знецінилися майже до нуля. А це привело до того, що фактично облігації та гроші згоріли, а акції хоч і зберегли певний номінал, але майже повністю втратили реальну вартість.
Другий удар – це поразка в другій світовій війні. Зрозуміло, що економіка була в руїнах, біржі закриті. Але, в 1948 році у Західній Німеччині провели грошову реформу, і конверсія активів була надзвичайно жорсткою – номінальна вартість цінних паперів урізалася на 90%. Тобто, майже обнулення усіх інвестицій.
А ще у наших хворих на голову сусідів було таке ж – у 1917 році більшовицька хунта захопила владу і націоналізувала усе. А санкт-петербурзька біржа, яка була однією із найбільших у Європі, припинила існування. Акції і облігації обнулилися.
І таких прикладів безліч – Китай у 1952, частково Велика Британія у післявоєнний період, Іран у 1979, Венесуела, Аргентина – які були розвинутими країнами або наближалися до цього статусу, і багато інших випадків. Тобто, це узагалі не рідкісне явище.
Здається, що у США таке не можливе, але світ доволі крихкий. У перелічених країнах, у ті періоди теж усі думали що таке неможливо. І я не збираюсь нікого лякати, бо чомусь розуміння ризиків багато хто вважає негативом, але це просто фактори, існування яких потрібно усвідомлювати і враховувати у інвестуванні.
Третє – це неможливість постійно слідувати стратегії. Коли економіка росте, звичайно, виконувати і навіть перевиконувати план по вкладенням доволі просто. Коли економіка здорова, тоді є постійні фінансові надходження – заробітна плата чи прибутки від підприємництва, але коли настає рецесія – усе змінюється.
Рецесія – це не просто якесь падіння ринку, це в першу чергу погіршення економіки. Це звільнення, зниження зарплат (як номінальних, так і реальних), перехід на скорочений робочий день чи тиждень, неповна зайнятість і т.п. Тобто, це фактори, які знижують доходи, при чому часто досить суттєво. А падіння фондових індексів – це тільки наслідок.
При чому, те, що не має за що докуповувати – це тільки пів проблеми, але багато кому прийдеться продавати свої акції у збиток, щоби мати хоч якісь кошти для життя.
Тому, коли ви дивтесь на графік і дивуєтеся, що хтось продає акції біля дна ринку, то не потрібно думати, що вони якісь не розумні – просто так складаються обставини. Ринки падають не просто так – більшість інвесторів не хоче продавати свої акції, тим більше у збиток, так як вони прекрасно розуміють, що більшість із їх акцій відновляться у ціні і будуть продовжувати ріст у майбутньому.
Я дуже добре пам’ятаю 2008 рік, тому свідомо відношусь до того, що таке рецесія насправді.
Четверте – психологічна важкість дотримуватися стратегії. Коли ринки ростуть – DCA дуже комфортна стратегія. Навіть, на невеликих просадках – ця стратегія комфортна, більше того, в такі моменти вона сама ефективна – інвестор отримує хорошу середню ціну.
Але усе змінюється коли ринки заходять у затяжні і глибокі фази зниження. І мова не про рік чи два, а про десятиліття. І за останні 100 років у індексі S&P 500 були такі періоди.
Перший період, це після піку ринку перед великою депресією. Тоді біржовий індекс S&P 500 просів на 86%, при цьому, поглинув весь ріст ринку за останні 35 років. Тобто, можна 35 років відкладати, а потім в один прекрасний момент опинитися в мінусі – це реальність DCA.
До дна ринок падав відносно не довго, три роки. Хоча, відновлення росту також не відбувалося. А оновив ринок свою вартість аж через 25 років – і то, це у номінальній вартості, а у реальній, тобто, із врахуванням інфляції, це приблизно 30 років.
І це все мало свої наслідки. Окрім самого падіння ринку і втрати грошей інвесторами, це мало негативний вплив узагалі на інвестування. Ціле покоління відмовилося від вкладень у акції, рахувавши їх ненадійним вкладенням.
Тобто, з’явилася негативна «соціальна пам’ять». Що призвело до “втраченого покоління інвесторів”. Для мільйонів таких інвесторів акції стали синонімом ризику й спекуляції. Повністю змінилася культура заощаджень – приватні інвестори, пенсійні фонди та страхові компанії тоді майже не вкладалися в акції – переважно в державні облігації та депозити.
Тобто, картина була повністю зворотною від тієї, що є зараз, коли у своїй більшості інвестори вважають біржовий індекс найкращою і найбезпечнішою інвестицією. При цьому, забувають, що акції не просто так відносять до класу ризикових активів.
І це був не єдиний такий випадок великих просадок. Показова просадка ринку була у 1970х. Якщо взяти номінально, тобто без врахування інфляції (яка була дуже високою), то там був більше боковий ринок, але у реальних цінах – просадка склала більше 66%.
Ринок тільки 14 років падав до дна – це надзвичайно багато. А новий максимум був досягнутий тільки через 24 роки у 1992. При цьому, падіння поглинуло у себе попередні 14 років росту. Тобто, купивши акції у 1954, через 28 років інвестор опинився б в нулі по дохідності.
Загальні результати були схожі – роздрібні інвестори відмовилися від інвестицій у акції. У ті часи акції називали «сертифікатами конфіскації», оскільки інфляція постійно з’їдала велику частину їх вартості.
І останній, самий свіжий випадок, відбувся після лускання бульбашки дот-комів 2000 року. Індекс S&P 500 падав у вартості до свого мінімуму 9 років. При цьому, був поглинути весь ріст за останні 14 років. А до нового максимуму ринок йшов 16 років.
Ситуація дещо м’якша ніж під час великої депресії чи 1970х, але теж була болісною для багатьох інвесторів. Не дарма цей період називають втраченим десятиліттям. Були навіть твердження, що інвестиції в акції більше не працюють.
Тобто, із останніх 100 років фондового ринку США, 70 років припало на падіння і відновлення до попередніх рівнів, тільки по цих трьох періодах.
Основна проблема таких довгих періодів зниження – це повна зміна сприйняття інвестицій у акції. Вони стають інструментом недовіри і спекуляції, а не надійного інструменту, як у наш час це сприймається.
Так само, як зараз, у період довготривалого зростання, більшість інвесторів не сприймає негативні показники по ринку та економіці, так само у періоди довготривалого зниження, інвестори не будуть сприймати позитивні фактори.
Тобто, у період, коли DCA дійсно буде актуальне – більшість інвесторів узагалі не будуть розглядати акції як інструмент для інвестування. Бо психологічно, тепер здається, що акції приречені до постійного падіння. А, купувати постійно падаючий ринок, дуже некомфортно.
П’яте – це втрачена вигода. Коли ринок росте, інвестори максимально концентрують активи у акціях – така природа людей – вкладати туди, де росте, а не там, де є потенціал. Це зручно і психологічно легко, але має сумнівний довготерміновий результат.
Але на кожен період часу є свої актуальні активи, в якісь періоди – це акції і інші ризикові активи, а у інші – захисні. А саме це може захистити від втрат у портфелі, і в більшості випадків, забезпечить дохідність.
Випереджуючи коментарі, що пік ринку чи його дно визначити не можливо – в більшості, я згідний з вами. Але цього і не потрібно. Не потрібно визначати точну дату чи навіть місяць – можна навіть на роки не попасти, але усе одно, це буде краще, ніж бездумне DCA.
І яскравий приклад цього – Воррен Баффет, він ніколи не вгадував із таймингом, він постійно починав продавати акції дуже рано, відносно піків, але це усе одно приносило свої результати. І це якраз і є однією із причин, чому його дохідність майже вдвічі перевершує дохідність індексу S&P 500.
Тобто, сама по собі стратегія DCA є ситуативним інструментом, який має найвищу ефективність на ранній стадії економічного циклу і хорошу ефективність у середній стадії. Але у фінальній фазі економічного циклу і під час спаду – ця стратегія неефективна.
Таким чином, бездумно застосовувати DCA, як на мене, не варто. Це стратегія – це просто один із інструментів, який ефективний у певній частині економічного циклу, і не більше.
Тому, щоби уникнути пастки DCA, інвестору потрібно ставитись до цієї стратегії саме як до ситуативної, а не сліпо покладатися на неї. Відповідно, проводити базовий аналіз – це як макро, так і оцінка ринку і тому подібне. Вивчайте фінансову історію, і застосовуйте знання на практиці.
Якщо ж ви, все ж таки, хочете сліпо слідувати DCA, тоді вам потрібно планувати фінансові резерви. Це допоможе пережити кризи, і продовжити практику усереднення у періоди рецесії при частковій чи повній втраті доходу.
Або, проводіть широку диверсифікацію, яка включає інвестування також і у захисні активи. Тоді, буде хоча б частковий захист під час ведмежих знижень на фондових ринках.
Тобто – не спрощуйте там, де спрощення не працює. Інвестування не настільки банальне, як це часто хочуть подати представники фінансової галузі для своєї вигоди.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Отримати доступ до ексклюзивного контенту, розширеної аналітики, усіх спекулятивних угод в реальному часі (із поясненнями логіки), регулярне оновлення по спекулятивному портфелю, спілкування і багато іншого корисного, і одночасно підтримати розвиток проекту Capitalizator UA – на Patreon>>>
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою чи карткою українського банку>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
🤖 Мій проект по алготрейдингу – AlgoTrading UA
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.