У світі інвестування і фінансів існує велика серія переконань, яка на перший погляд можливо і логічні, але насправді тільки шкодять інвесторам. І виходячи із сучасного стану фінансового сектору, можна зробити прямий висновок, що багато із таких принципів є застарілими, нав’язаними цим фінансовим сектором (для цілей їх збагачення), а деякі просто по своїй природі помилкові.
Тому, у цьому дописі ми розглянемо такі 6 правил, які шкодять інвестору. І надіюсь, це допоможе відмовитися від «чужих» фінансових переконань, і почати працювати по власним критичним принципам, які будуть корисні саме вам, а не налаштовані на масового інвестора, який, як ви розумієте, є виключно джерелом прибутків фінансової індустрії.
Перше хибне правило – уникайте волатильності. В фінансовій теорії, і навіть в академічних фінансах ризик традиційно вимірюється через волатильність – стандартне відхилення ціни активу від її середнього значення. Вважається, що якщо ціна активу сильно коливається, то вона «ризикована», бо результат у короткостроковому періоді стає непередбачуваним.
Але для фундаментального інвестора волатильність є лише коливанням ринкової ціни, яке не має нічого спільного зі справжнім ризиком – ймовірністю безповоротної втрати капіталу. Якщо ціна акції високоякісної компанії падає на 30% при незмінних фундаментальних показниках, загальновизнані моделі будуть вважати таку акцію більш ризикованою через зростання волатильності. Проте, фундаментальний інвестор бачить у цьому зменшення ризику, оскільки точка входу стала значно вигіднішою, а «запас міцності» збільшився.
Справжній ризик – це не коливання ціни, а незворотна втрата капіталу через нерозуміння того, що ви купили. Тобто, як говорить Воррен Баффет «Ризик виникає тоді, коли ви не знаєте, що робите».
Зокрема, засновник Oaktree Capital Говард Маркс наголошує, що волатильність – це лише симптом психології ринку, але аж ніяк не міра небезпеки. Як він говорить – ми не можемо знати ризик «до» події, а волатильність бачимо щодня. Тому, академіки плутають те, що легко виміряти (волатильність), з тим, що насправді важливо (ймовірність втрати).
Для Нассіма Талеба волатильність не просто «не є ризиком» – вона є необхідною для здоров’я системи. Талеб стверджує, що відсутність волатильності в системі (штучна стабільність) накопичує прихований ризик, який призводить до катастрофи. А волатильність дозволяє системі адаптуватися та ставати антикрихкою.
Тому, коли появляється волатильність, то це не ознака, що потрібно швидко закривати усі позиції, чи проводити якісь інші активні дії. Потрібно просто розуміти свою інвестицію.
Хибне правило №2 – широко диверсифікуйте свої активи. Існує навіть фраза «Диверсифікація – це єдиний безкоштовний обід у фінансах», і належить вона Гаррі Марковіцу, який вважається батьком сучасної портфельної теорії. Але ця фраза вводить в оману, оскільки створює ілюзію, що кількість активів може замінити їхню якість.
Коли інвестор володіє 50 або 100 акцій, вплив найкращих ідей нівелюється посередніми результатами решти портфеля. А концентрація підвищує інтенсивність аналізу та вимагає глибшого розуміння активів, тому це парадоксальним чином може зменшити реальний ризик втрати капіталу.
Наприклад, Воррен Баффет називає диверсифікацію «захистом від невігластва», і широка диверсифікація це ознака того, що інвестор не розуміє що він робить. Інший відомий інвестор Пітер Лінч узагалі говорить, що диверсифікація тільки шкодить портфелю. Він наголошує, що коли інвестор додає в портфель активи лише для того, щоби «був більший кошик активів», він неминуче купує сміття, яке розмиває прибуток від найкращих компаній.
Говард Маркс в свою чергу говорить, що диверсифікація часто є спробою замінити глибокий аналіз статистикою. У деяких інвесторів виникає думка, що «якщо я володію сотнею активів, ймовірність катастрофи падає до нуля». Маркс дає відповідь на це – якщо ці 100 активів мають спільний прихований ризик (наприклад, кореляцію), і відбувається неочікувана подія про яку інвестор не знає (наприклад, рецесія), то диверсифікація не допоможе. Інвестор просто буде володіти сотнею різними способами втратити гроші одночасно.
І це дійсно так, багато хто купуючи акції, одночасно диверсифікує їх нерухомістю, металами, нафтою чи криптою. Але це усе корельовані активи, які падають у ціні разом із ринком, у несприятливі моменти. Тому, бездумна диверсифікація не допоможе. Так було кожної рецесії, і так буде у майбутньому також.
Nassim Taleb узагалі вважає заклик до диверсифікації небезпечним. У нього доволі екстремальне бачення. По результатам його досліджень, це створює приховану вразливість до «Чорних лебедів». Він вважає, що краще мати дуже безпечні активи + дуже ризиковані, ніж «середньо-диверсифіковане» болото, яке вибухне при першій серйозній кризі.
Та й загалом, аналіз найбільш прибуткових інвесторів показує, що більшість великих капіталів була створена через концентрацію на невеликій кількості виняткових активів. Диверсифікація має право на існування, але не просто як велика кількість різних активів, а тільки ті, які ви розумієте, із врахуванням кореляції, ризиків і потенціалу. Тобто, більш життєвим є підхід концентрації на кількох активах, але, звичайно, для цього потрібно вникати в інвестування.
Третє хибне правило – це те, що усереднення доларової вартості є ефективною стратегією. Та, про це за хвилинку, а зараз попрошу вас долучитися до збору для ЗСУ. Це масштабний збір, мета якого зібрати 100 мільйонів гривень на гарячі потреби третього армійського корпусу, який тримає 130 км фронту.
Кошти необхідні на дрони, РЕБи, транспорт і спорядження для бійців, які терміново потрібні для утримання позицій та проведення успішних контрнаступальних дій.
Окрім цього, за донат від 300 грн на конверт збору кожен отримує можливість виграти одну із трьох квартир у Києві, Львові чи Вінниці. Посилання на конверт у приватбанку ви бачите вище. Долучайтесь, кожна гривня важлива.
Отож, фінансові консультанти і медійні особи часто радять доларове усереднення як спосіб уникнути ризику входу в ринок, так щоби випадково не попасти на рецесію чи іншого типу кризу. Але математичний аналіз, проведений компанією Vanguard, свідчить про те, що одноразове інвестування всієї суми виявляється ефективнішим за DCA у 68-70% випадків.
DCA – це передусім психологічний інструмент для зменшення відчуття жалю у випадку миттєвого падіння ринку після інвестування. Але з точки зору максимізації дохідності, стратегія «вкласти одразу» дозволяє капіталу працювати довше, що є критичним фактором у довгостроковій перспективі. Інвестор повинен розуміти, що обираючи DCA, він фактично платить «премію за спокій» у вигляді нижчої очікуваної дохідності.
Так, стратегія буває доволі зручною і виправданою, якщо щомісяця відкладаємо частину коштів. Але основне у тому, що не варто усереднювати один обраний актив, а потрібно інвестувати у те, що є найбільш ефективним на той момент.
Четверте хибне твердження полягає у тому, що потенціал ринку знаходиться у корпоративних звітах чи технічному аналізі. Багато інвесторів приділяють максимальну увагу звітам компаній і корпоративній статистці, хтось користується технічним аналізом і вважає, що в ціні закладено усе. Є і багато інших видів аналізу, але усе це має тільки вторинне значення, бо ринками править макроекономіка і геополітика.
Потрібно усвідомити, що ринок не існує у вакуумі, гроші в системі вирішують усе – їх кількість, вартість, доступність і т.п. А усе це відноситься до питань макроекономіки. Навіть якщо компанія показує ідеальні звіти та зростання прибутку, а технічний аналіз випльовує супер патерн, її акції впадуть, якщо ФРС піднімає ставки, знижується грошова маса або в світі починається глобальний конфлікт. Як каже Рей Даліо у своїй концепції «Великого циклу», ми живемо в епоху, де зміна світового порядку та боргові цикли важать більше, ніж маржинальність окремого бізнесу.
Як Даліо уточнює, коли «макро» ламається, кореляція між активами прямує до одиниці: падає все – і хороше, і погане. Це те, про що я регулярно говорю, коли настає рецесія, різні активи – акції, корпоративні облігації, крипта, нерухомість, дорогоцінні метали, нафта і навіть більшість інших товарних активів падають у ціні.
Один із найбільш сильних інвесторів сучасності, Стенлі Дракенміллер, прямо каже, що аналіз звітів – це другорядна річ. Його головна теза: ліквідність рухає ринками. Дракенміллер стверджує, що саме макроекономічні умови (стимули або обмеження від ЦБ) визначають, чи буде ринок рости, незалежно від того, наскільки «красиві» графіки малюють технічні аналітики чи наскільки сильні звіти подають компанії.
Але, також є дещо, що може перебивати макроекономіку у коротко- та середньостроковому періоді, або навіть змінювати траєкторію дій центральних банків. І це – геополітика. Тобто, геополітика – це те, що може змінити правила гри за одну ніч. Сюди може входити багато речей – військові конфлікти, торгові війни, енергетичні блокади, санкції і т.п.
Досить цікаво зазначає геополітичний стратег Пітер Зейхан, що ми переходимо від епохи «дешевого всього» (глобалізації) до епохи деглобалізації, де безпека та доступ до ресурсів є важливішими за квартальний прибуток. Тобто, те про що ми не так давно говорили – йде кластеризація світу.
Тому, будь який аналіз без макроекономічного контексту – це просто ворожіння на кавовій гущі. І не більше. І до речі, цьому дуже сильно посприяло зростання популярності індексного інвестування. Саме із-за нього практично перестало працювати price discovery, бо буде рости акція чи ні, тепер в більшості визначається її вагою в індексі, і потоками капіталу в ETF фонди.
П’яте хибне твердження , що хороший результат, це коли дохідність вища ніж у індексу. Та спершу, запрошую вас підписатися на мій телеграм канал по інвестуванню, де я публікую тільки прикладну аналітику, актуальні дані, ділюся своїми ідеями та обговорюємо різноманітні інвестиційні питання.
Узагалі, бажання «переграти ринок» або наздогнати дохідність S&P 500 – це головна морквина, за якою біжать мільйони інвесторів. Але в цій гонці часто забувають про фундаментальну математичну істину: дохідність не має значення, якщо ваш капітал не доживе до моменту її реалізації.
Тобто, індексні інвестори дивляться на графіки історичної дохідності й думають: «О, ринок дає 10% річних, я можу розраховувати на це у майбутньому». Але проблема в тому, що ринкова статистика – це «середнє по палаті у минулому», а ваш особистий результат – це майбутня послідовність подій, яка практично не залежить від минулого.
Якщо ви отримаєте +50%, +60%, а потім -100% за рік, то ваша середня дохідність за три роки буде «плюсовою», але фактично у вас нуль. У математиці це називається проблемою ергодичності. Насім Талеб у своїй книзі «Шкура в грі» наголошує, що для того, щоб виграти, ви повинні перш за все залишатися в грі.
Я згідний, що результат «-100%» в більшій мірі стосується маржинальних інвесторів, а не інвесторів у індексні фонди. Але у індексних інвесторів інша проблема – це глибокі рецесії, коли у інвесторів не підготовлені портфелі, щоби заробляти у такий час. Рецесія – це не просто, коли біржові індекси падають, це в першу чергу реальна економіка – коли йдуть скорочення чи перехід на неповний день або тиждень, зниження реальних зарплат, замовлень і прибутків у підприємців. Тобто, виникає справжня криза ліквідності, коли у середнього інвестора не вистачає коштів на життя.
Поки все добре, інвестор дивиться на такі історичні графіки, коли індекс знижувався на 50% і більше, а окремі хороші компанії ще значно глибше просажувалися, і думає – коли буде знову така можливість, я залуплюся по повній. Але реальність інакша – більшість роздрібних інвесторів у такий час будуть продавати свої акції по зниженим цінам.
Я думаю ви розумієте, що ті інвестори, що продавали на кризі 2008 року чи 2000, не були настільки далекі, щоби продавати хороші компанії по низьким цінам. І вони цього не хотіли, і теж, до кризи думали, що на таких просадках будуть докуповувати – але реальність інакша, коли не вистачає на оренду житла, обслуговування кредиту, а іноді і банально на харчування, особливо, якщо є сім’я і діти, то в рух йде навіть те, що відкладалося на пенсію. І це не домисли, ви можете вільно перевірити статистику в штатах, яка є показовою для усього світу.
Тобто, саме кризи знищують індексних інвесторів – хто також був на ринку у 2008 році, той це відчув. І справа абсолютно не паніці, паніка має низьку важливість, паніка – це тільки частина окремих випадків. Стійких інвесторів на ринку є багато, можливо навіть більшість, але негайна потреба у готівці заставляє і їх продавати.
Переходимо до шостого пункту – міфи щодо прогнозів. Дуже часто зустрічаємо як аналітики розраховують цінові очікування по різним активам, та й приватні інвестори полюбляють таке прогнозування, тобто, на такі матеріали є попит. У індексних інвесторів інша сторона – вони екстраполюють попередню дохідність на майбутнє, а це теж те саме прогнозування.
Та правда у тому, що світ занадто складний (чи точніше сказати – стохастичний), щоб прогнозна цифра мала сенс. Звичайно, вгадування будуть, і декому по кілька раз може повезти із результатом. Але це нічого не змінює.
Той же Говард Маркс зазначає, що існує два типи інвесторів: ті, хто «знає» (прогнозисти), і ті, хто «не знає». І останні – набагато успішніші. Тобто, замість того, щоб вгадувати майбутнє, Маркс пропонує аналізувати поточний цикл. Якщо ринок перегрітий (високі оцінки, багато оптимізму), ви не знаєте, коли він впаде, але ви знаєте, що ризик високий. Тому, об’єктивний інвестор готуєте сценарій захисту.
І про це говорять практично усі видатні інвестори. Наприклад, Насім Талеб вважає, що прогноз – це не просто помилка, це інтелектуальне шахрайство, яке робить інвестора крихким. Талеб стверджує, що більшість людей зациклені на ймовірності (яка подія станеться?), тоді як успіх залежить від наслідків (що я отримаю/втрачу, якщо це станеться?).
Воррен Баффет теж постійно говорить, що прогнози – це сміття. Він ніколи не дає прогнозів щодо ціни акцій. Його підхід – це втілення філософії «готуйся, а не вгадуй».
І багато інших успішних інвесторів, не використовують прогнози узагалі, вони використовують сценарії. Справа у тому, що сценарії дозволяють підготуватися до різних варіантів подій, розширюють розуміння і сприйняття ризиків, а також, додають адаптивності та живучості портфелям.
І що дуже цікаво, підхід до сценаріїв, замість прогнозів придумав не фінансовий сектор. Фактично першим, хто відмовився від прогнозів стала компанія Shell у 1970-х роках. Вони перестали намагатися вгадати ціну на нафту. Замість цього вони розробляли сценарії: «Що ми робимо, якщо нафта коштує $10?» та «Що ми робимо, якщо вона коштує $100?». І коли сталася нафтова криза 1973 року, Shell була єдиною компанією, яка була готова до цього і миттєво адаптувалася, поки інші чекали, коли збудуться їх прогнози.
Чому узагалі прогнози популярні? Бо вони дають ілюзію контролю, але в реальному світі непередбачувані події, не обов’язково навіть масштабу «чорних лебедів», руйнують будь-які лінійні розрахунки.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Доступ до прикладного інвестиційного контенту:
- Прикладна і розширена аналітика
- Угоди в реальному часі (із поясненням логіки та обговоренням)
- Склад моїх портфелів та перспектив для угод
- Пряме спілкування
- Цикл матеріалів із власного досвіду “Свідомий інвестор” (в розробці)
- Регулярні практичні матеріали
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
Реєструючись за цим посиланням, ви отримаєте у подарунок акцію однієї із публічних компаній (детальніше тут).
Інвестування завжди пов’язане з ризиком втрати капіталу
Найкраща криптобіржа, якою я користуюсь:
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
💰 Безкоштовний веб застосунок “Розумні Гроші”>>>
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.