Активні військові дії американців у Ірані уже мають прямий вплив на основні класи активів. Більше того, війна є не лише геополітичною дією, вона є фактично найсильнішим макроекономічним шоком, який може радикально змінити траєкторію розвитку фінансової систем. А так як США – це економіка №1, то стан їх фінансової системи буде впливати на весь світ.
І якраз історія показує, що кожна значна військова кампанія США супроводжувалася змінами до монетарної політики та перерозподілом капіталу в межах основних інвестиційних активів. Більше того, кожна війна залишає по собі довгостроковий фінансовий слід, який часто визначає економічну політику країни на десятиліття вперед.
Тому, у цьому дописі ми пройдемось по найбільшим війнам, у яких брали участь США, але виключно зі сторони впливу на економіку та інвестиційні активи. І розуміння тих процесів дозволить не лише оцінити минулі результати ринків акцій, облігацій, нерухомості та золота, але й сформувати поточні очікування наслідків військових дій в Ірані.
І починаємо із другої світової війни. Друга світова війна залишається наймасштабнішим і найдорожчим конфліктом в історії США, якщо оцінювати її через частку у ВВП. Це був період, коли економіка країни була повністю переведена на військові рейки, і це фактично завершило епоху Великої депресії та заклало фундамент для американського домінування у післявоєнному світі.
Загальна вартість Другої світової війни для США оцінюється у майже 6 трильйонів доларів у сьогоднішніх цінах. На піку війни в 1945 році оборонні витрати складали майже 40% від ВВП країни. А такий рівень концентрації ресурсів вимагав від уряду радикальних фіскальних заходів.
Фінансування здійснювалося переважно через два канали: агресивне оподаткування та масові внутрішні запозичення. Податкова система була повністю змінена у цей період. До війни прибутковий податок сплачувала лише незначна частина найбагатших громадян, але війна зробила його масовим. Кількість податкових декларацій зросла з 4,4 мільйона під час Першої світової до понад 150 мільйонів у наступні десятиліття, причому фундамент цього зростання було закладено саме в 1941–1945 роках.
Верхня ставка прибуткового податку для найбагатших верств населення була піднята до просто нереальних 94%. При чому, таке оподаткування забезпечило близько 40–50% військових витрат.
Решта витрат покривалася за рахунок продажу військових облігацій. Американські громадяни придбали облігацій на суму понад 185,7 мільярда доларів, у цінах того часу. Додатково, це було ще й хорошим монетарним рішенням, яке дозволяло уряду вилучати надлишкову готівку з обігу, запобігаючи перегріву економіки. Облігації тоді продавалися за 75% від номіналу з терміном погашення у 30–40 років.
А це відповідно прямо вплинуло на борги уряду, які досягли, на той час, історично високих значень – орієнтовано 120% від ВВП. Відповідно, монетарна політика того періоду характеризувалася жорстким контролем Федеральної резервної системи над відсотковими ставками. ФРС фактично стала інструментом Казначейства, забезпечуючи низьку вартість обслуговування боргу. Ставки за короткостроковими казначейськими векселями були зафіксовані на рівні 0,375%, а за довгостроковими облігаціями — на рівні 2,5%.
І така політика «фінансової репресії» тривала до 1951 року та призвела до того, що в реальному вираженні (з урахуванням інфляції, яка у 1947 році сягнула практично 20%) прибутковість облігацій була негативною.
При чому, фондовий ринок продемонстрував несподівану стійкість. Після великої депресії ринок все ще знижувався, але у 1942 році він швидко стабілізувався. І загалом, протягом війни акції демонстрували високу номінальну середньорічну прибутковість близько 16,9%. Найважливіша із причин – це великі державні замовлення, які забезпечували корпораціям гарантовані прибутки.
Ринок нерухомості під час війни майже завмер через державний контроль над матеріалами (сталь, деревина, мідь). Ресурси спрямовувалися на виробництво танків та літаків, що призвело до критичного браку житла для цивільного населення. Але, уже після війни, зростання цього сектору було доволі жвавим.
Золото залишалося поза межами вільного ринку. Згідно з Актом про золотий резерв 1934 року, ціна була зафіксована на рівні 35 доларів за унцію, а приватне володіння золотом було заборонено. Це стосується і інших сировинних матеріалів – уряд штатів проводив жорсткий контроль над цінами, тому якогось суттєвого загального тренду по коммодітіс не було.
Переходимо до другого показового періоду – до війни у В’єтнамі.В’єтнамська війна стала, таким собі, поворотним моментом для американської економіки, спровокувавши крах існуючого монетарного порядку та початок періоду «Великої інфляції». На відміну від Другої світової війни, цей конфлікт наростав поступово, що дозволило уряду спочатку уникати непопулярних фіскальних рішень.
Вартість війни у В’єтнамі склала близько 111 мільярдів доларів у номінальних цінах, що відповідає сумі у 1,5 трильйони доларів станом на сьогодні. На піку в 1968 році військові витрати досягали 9,5% ВВП.
Адміністрація президента Ліндона Джонсона обрала політику «Гармати та Масло», тобто, намагалася одночасно фінансувати війну та масштабні соціальні програми. А це призвело до хронічного дефіциту бюджету. В той час фінансування війни здійснювалося переважно через експансивну монетарну політику та поступове підвищення податків. До 1968 року ФРС підтримувала низькі відсоткові ставки, при чому, робила це довше, ніж це дозволяли економічні умови, що стимулювало зростання грошової маси та заклало фундамент для інфляційного шоку. Але при цьому, їм вдалось не допустити роздування державного боргу до ВВП.
Для фондового ринку цей період був доволі негативним. Акції продемонстрували доволі слабкі результати – індекс S&P500, навіть у номінальному вираженні знизився на 20% за цей 10-річний період, а у реальній вартості, із врахуванням інфляції, це була катастрофа для інвесторів – реальна вартість індексу знизилась на 50%.
Облігації також втрачали вартість через зростання відсоткових ставок – цього разу ФРС на вимогу Мінфіну не тримав ставки низько. Ставка ФРС зросла з 4% у 1965 році до більше 9% у 1969 році, а пізніше – до 13% під час нафтових шоків 1970-х.
Хоча, тут потрібно все ж таки зазначити, що ці підняття ставки із-за нафтових шоків не були пов’язані прямо із війною у В’єтнамі.
Дохідність 10-річних казначейських облігацій піднялася доволі високо, але усе одно не дотягувала до ставки ФРС. Але більшою проблемою була інфляція, яка виникла із-за нафтового шоку, яка з’їдала більшу частину доходу, і фактично привела з часом до від’ємної реальної дохідності. Тобто, облігаціям теж було не солодко, хоча, і краще ніж ринку акцій.
Найбільший ріст в той час показало золото – за період війни воно виросло практично на 400%. Але тут були також прямі і непрямі фактори, по перше фактор інфляції зіграв роль, але ця роль була не така визначальна.
Основним фактором було, коли Ніксон у 1971 році скасував золоте забезпечення долара і фактично кинув весь світ. Не буду вникати глибоко, чому він це зробив, але основні причини визначаються як відтік золотих резервів до Європи (особливо до Франції), і звичайно через величезні військові видатки США.
Ринок нерухомості демонстрував значне номінальне зростання, але реальне зростання було обмеженим через інфляцію. Медіанна ціна будинку зросла практично на 90% за десять років війни, проте іпотечні ставки також підскочили з 5% до більше 9% до 1975 року, що не сприяло зростанню попиту. Ну і також інфляція відіграла свою роль – реальна середня вартість зростання нерухомості склала не повних 12%, але все ж таки, краще за фондовий ринок.
Товарні ринки, особливо метали та енергоносії показали солідний ріст, як із-за зростання інфляції, так із-за підвищеного попиту. Навіть, такі базові товарні активи як пшениця і інші сільськогосподарські продукти виросли на сотні відсотків, із-за дорогого палива, необхідного для обробки землі.
Наступний вартий уваги період, це так звані антитерористичні війни у Іраку та Афганістані. Загалом, конфлікти в Іраку та Афганістані визначили певний перехід до принципово нової моделі воєнної економіки – тепер фінансування здійснювалося виключно за рахунок боргу, а населення не відчувало прямого фіскального тиску в реальному часі.
Вартість десятиліття цих війн із 2001 по 2011 рік обійшлась штатам порядку 2 трильйонів доларів. Але це у цінах тих років, зараз це орієнтовано на 50% більше.
До речі, ці всі вартості, скільки умовно коштувала війна включають тільки прямі витрати, але насправді, витрати не закінчуються по факту завершення війни. У цю цифру не входять витрати на соціальне забезпечення і медичні витрати для ветеранів, обслуговування боргу – складний відсоток через перекредитування працює проти бюджету, роздута інфраструктурна і адміністративна складова, звичайно втрачений людський капітал і багато іншого.
Тобто, часто такі витрати навіть більші за вартість ведення безпосередньо бойових дій. Наприклад, уже пораховано, що сумарні витрати на війну в Іраку та Афганістані становлять 6,4 трильйони доларів, і це ще не кінець, витрати і надалі продовжують зростати.
Ще одна унікальність цього періоду полягає в тому, що це були перші великі війни в історії США, під час яких податки були знижені. Адміністрація Джорджа Буша-молодшого провела масштабні податкові скорочення у 2001 та 2003 роках одночасно з початком бойових дій. Але, це було більше пов’язане із виходом з рецесії, після бульбашки дот комів.
А це призвело до того, що війни фінансувалися на 100% за рахунок дефіциту, тобто за гроші, яких уряд не мав. Частка національного боргу, створена цими війнами, склала близько 20% всього приросту боргу в період з 2001 по 2012 роки.
На це вплинув механізм «надзвичайних асигнувань», який дозволяв виносити військові витрати за рамки основного оборонного бюджету, уникаючи законодавчого контролю над витратами. Це створило умови для безперешкодного накопичення боргу, на який, станом на 2020 рік, було виплачено вже 925 мільярдів доларів лише як відсотки.
За цей період фондовий ринок пережив два величезні крахи («бульбашка доткомів» та світова фінансова криза 2008 року), ринок двічі відновився, але якщо порахувати реальну вартість, тобто, із врахуванням інфляції, то за це період ринок втратив четвертину своєї вартості.
Облігації непогано себе показали – завдяки глобальному попиту на казначейські папери США та політиці кількісного пом’якшення ФРС після 2008 року, відсоткові ставки залишалися історично низькими.
Дохідність 10-річних паперів знизилася з 5 % у 2001 році до 2,5% у 2011 році. Це дозволило уряду дешево фінансувати дефіцит, але заклало міну сповільненої дії для майбутніх бюджетів – така низька ставка сприяє зниженню бюджетної дисципліни, а також, зростанню вартості обслуговування боргу, коли ставка зростає, що ми спостерігаємо на даний час в штатах.
Але, тим не менше, облігації у цей період показали себе добре, і зростали у ціні.
А от золото стало абсолютним лідером цього десятиліття – воно виросло на 400%.
В першу чергу – золото було «тихою гаванню» під час геополітичної невизначеності, також, зростанню золота сприяв долар, який постійно дешевшав у цей період, і звичайно, поява золотих ETF, таких як GLD, що призвело до масового попиту на золото також – фактично, саме із 2004 року і почався основний тренд.
Для нерухомості були не однозначні часи – спочатку до 2008 року було активне зростання її вартості, але по факту це виявилось бульбашкою, яка із тріском луснула.
Товарні ринки у цей період показали теж дуже хороше зростання, у цей час фактично була активна фаза товарного суперциклу. Фінансова криза 2008 року, в принципі суттєво збила ціни, але фактично до 2011 року коммодітіс зростали у ціні.
А тепер, переходимо до самого цікавого – що варто очікувати на даний час від війни США проти Ірану. Поточна військова операція навколо Ірану, розгортається в умовах, які суттєво відрізняються від попередніх конфліктів. По-перше, боргове навантаження уряду США неймовірно велике, і перевищує всі історичні пікові значення – а це дуже сильно зв’язує руки американським військам. До цього можна добавити відсутність великого попиту на їх державні облігації, що теж негативно впливає на можливість розширення боргу за потреби.
Друге – це енергетичні проблеми. Поточне блокування Ормузької протоки привело до того, що із ринку пропало орієнтовано 20-25% пропозиції нафти. Короткостроково це не вплине на економіку, але якщо ситуація буде затягуватися, то це може призвести до високої інфляції.
Третє – це «пастка високих ставок». На даний час, обслуговування боргу уже дуже дороге, а роздування боргу, якщо потрібне буде додаткове фінансування війни, змусить підвищувати ставки ще вище. А враховуючи ще й ризики інфляції із-за подорожчання енергоносіїв, ситуація може бути надважкою.
Як на мене, економічно штати узагалі не підготувалися до цієї війни, або просто поставилися легковажно. Але історія, дуже часто, таке не пробачає.
Загалом, будуть проблеми чи ні – буде визначати тривалість війни в Ірані. Якщо вона буде короткою, орієнтовано до місяця, то ціни на нафту знизяться до нормальних рівнів, практично без негативного впливу на економіку, борг суттєво розширювати не прийдеться, тобто, усе в більшості повернеться на свої місця.
Але, якщо буде затяжна війна, то наслідки будуть відчутними. Світ зіткнеться із реальним високим дефіцитом нафти, а це може призвести до зростання інфляції, бо ціна енергоносіїв зросте. А це призведе до зниження реальної зарплати працівників, а значить зниження їх витрат, збільшення дефолтів по боргам, що буде відображено у зниженні прибутків, чи навіть у збитках корпорацій – тобто, фондовий ринок це відчує.
Також, при збільшенні боргу на фінансування війни буде підвищена ставка, і скоріш за все зниження вартості долару, так як довіра до нього знизитися. Тобто, для облігацій теж важкі часи можуть настати.
Єдиним, хто може виграти у цій ситуації можуть бути товарні активи, і то не усі. Наприклад, дорогоцінні метали цього разу не є «тихою гаванню», вони ведуть себе зараз як звичайний ризиковий актив, і не зростають під час загострення, а знижуються у вартості, як і фондовий ринок. Проте, енергетичні активи при такому сценарію можуть зрости, також сільськогосподарські товари можуть вирости у вартості, так як в їх ціну входить вартість енергоносіїв. Можуть зрости промислові та рідкоземельні метали, якщо економіка США буде ставати на військові рейки.
Визначити чи затяжна війна буде чи ні – важко. Але, якщо штати введуть наземний контингент, то це може бути однією із ознак довгої війни, а якщо порівняти із попередніми війнами, то у такому випадку, Америка може застрягнути там надовго.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Доступ до прикладного інвестиційного контенту:
- Прикладна і розширена аналітика
- Угоди в реальному часі (із поясненням логіки та обговоренням)
- Склад моїх портфелів та перспектив для угод
- Пряме спілкування
- Цикл матеріалів із власного досвіду “Свідомий інвестор” (в розробці)
- Регулярні практичні матеріали
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
Реєструючись за цим посиланням, ви отримаєте у подарунок акцію однієї із публічних компаній (детальніше тут).
Інвестування завжди пов’язане з ризиком втрати капіталу
Найкраща криптобіржа, якою я користуюсь:
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.