На фоні переходу із Китаю багатьох виробництв у Індію, постає питання, чи не займе вона місце Китаю, як нової фабрики світу. Все ж таки, Індія це – п’ята економіка у світі.
Тому, у цьому дописі я пропоную пройтися по реальному стану економіки Індії та її перспективам, щоби ви могли зробити власний висновок – чи варто вкладати гроші у ринок Індії, чи все ж таки, це не найкраща інвестиція.
А також, буду проводити паралелі із Китаєм, який на даний час, є основним конкурентом Індії.
Одразу до справи. Узагалі, Індія уже показує хороше зростання, за останні 10 років її внутрішній валовий продукт подвоївся. Це відбувається завдяки продовженню процесу індустріалізації, а також є результатом того, що Індія водночас є дешевшою альтернативною Китаю.
Узагалі Китай сам підбиває бізнес шукати альтернативи власним виробничим можливостям. Цьому спонукають по-перше, його геополітичні амбіції (яких у Індії не має), а також, минулий економічний успіх Китаю, який привів до зростання зарплат, і відповідно до зростання вартості виробництва.
Тому, як Індія, так і інші країни Азії, такі як В’єтнам, Індонезія, Бангладеш та інші по трішки перетягують виробництво до себе. І звичайно, деякі виробництва повертаються з Китаю назад до себе додому у розвинуті країни.
Але далеко не усі товари вигідно виробляти у країнах із високим рівнем доходу. Особливо враховуючи те, що середні доходи індійських робітників значно нижчі за доходи працівників у розвинутих країнах.
Тобто виробництва, у вазі кінцевого товару яких є велика частка заробітної плати, із великою ймовірністю можуть осісти у регіонах із дешевою робочою силою, куди входить Індія. Це виробництва, в основному ручної роботи, яку важко автоматизувати, і які не потребують висококваліфікованої робочої сили.
Якщо взяти внутрішній потенціал Індії, то у них найбільшt населення на планеті, при чому, що важливо – населення постійно зростає. По даним за цей рік, населення Індії складає більше 1,4 млрд. людей. При чому, минулого року вони перегнали по цьому показнику Китай.
А саме важливе, що у Індії переважають молоді люди – це дуже важливо, оскільки саме вони працюють і роблять внесок у економіку. Тобто, це може забезпечити зростання економіки на десятиліття вперед.
А ще, Індія – це друга в світі англомовна спільнота. 125 мільйонів індійців розмовляють англійською. Завдяки цьому, Індія може запропонувати глобальні послуги. При чому, це уже реалізовується, оскільки частка послуг у ВВП Індії постійно росте, і уже складає приблизно його половину.
На даний момент все більше робіт виконується дистанційно, з дому чи офісів, тому немає значення де робота виконується, чи в країні із розвинутою економікою, з високою зарплатою, чи наприклад у таких країнах як Індія, із доволі низькою оплатою праці.
Тому, Індія стала потужним ринком для аутсорсу послуг. Це, наприклад, можуть бути кол-центри та центри підтримки клієнтів. Є навіть цікавий випадок, недавно амазон викрили на тому, що вони найняли майже 1000 працівників із Індії, для роботи за лаштунками їх магазинів, як обладнані нібито штучним інтелектом, але насправді, ці працівники вручну перевіряли майже усі товари як касири. Ось такий собі штучний інтелект.
Але індійці виконують навіть більш кваліфіковані роботи, вони надають бухгалтерські, інженерні, дизайнерські і навіть юридичні послуги, послуги програмування та багато іншого. А такі кваліфіковані послуги, кількість яких постійно зростає, приносять більш позитивний вплив на економіку ніж некваліфікована праця.
Узагалі, Індія має усі шанси стати світовим центром сфери послуг.
Звичайно, програміст у Індії не отримує таку зарплату, як його колега в Європі чи штатах (і навіть суттєво менше ніж у Китаї), але він значно більше отримує ніж у середньому робітник чи працівник сільського господарства у тій же Індії. А це збільшує рівень споживання, а значить витрат, тобто, збільшуються перспективи у бізнесу.
Хоча тут існує і друга сторона. На даний момент Індія все ж стикається із відтоком висококваліфікованих працівників у більш розвинуті країни із більшими зарплатами.
Та й окрім того, у Індії ще й присутня проблема відтоку некваліфікованої робочої сили. Вони часто їдуть закордон, де їх охоче беруть працювати за низьку зарплату, але та низька зарплата значно вища ніж та, яку вони можуть отримувати вдома.
Звичайно, перекази зароблених грошей додому у Індію приносить позитивний ефект, але із іншої сторони, Індія втрачає працівників, яких можна було б використати для розбудови власної інфраструктури (про що ми поговоримо трішки далі у дописі).
Та й узагалі, незважаючи на таке велике населення, та до того ж і молоде, Індія немає достатньо робочої сили. Як би дивно це не звучало, Китай на 30% переганяє Індію по кількості робочої сили.
Що таке узагалі робоча сила – це люди які уже працюють, або безробітні, які шукають роботу. А ще важливішим є показник, який називається «участь у робочій силі» – це відношення кількості робочої сили до загального населення, і у цьому у Індії є велика проблема – велика кількість її населення не працює, тобто, не залучена у економіку.
Основа цієї проблеми полягає у тому, що більшість жінок у Індії – не працюють. Суть навіть не у тому, що вони не хочуть, а у тому – що вони не можуть. Це пов’язано із відсталістю і бідністю – на побутові роботи (приготування їжі, прання і т.д.) йде занадто багато часу, і жінки просто не мають часу на офіційну роботу. Також, цій тенденції сприяють деякі культурні особливості.
По розрахункам МВФ, якщо би Індія змогла працевлаштувати цих жінок, їх ВВП виріс би на 27%. Серед усіх сусідніх країн Азії – у Індії найгірший показник у залученні до офіційної роботи. Найкраща ситуація тут у Китаї.
До речі, по Китаю у мене є цілий окремий розгорнутий допис – рекомендую до прочитання.
Щодо сільського господарства, то Індія має дуже великі площі землі, які придатні до обробки. Їх повністю достатньо для того, щоби прогодувати своїх людей. Тобто, у них відсутня залежність від експорту продукції харчування – а це уже велика перевага.
Та для розвитку країни цього замало. Для розвитку потрібна інфраструктура – дороги, мости, порти, школи і тому подібне. І як раз цим простим фактом і пояснюється, чому Індія сильно відстає від Китаю по ВВП на душу населення – Китай має значно краще розвинуту інфраструктуру для підтримки своїх виробництв.
У Індії є величезні проблеми навіть із базовими питаннями інфраструктури, такими як, дороги, електроенергія, питна вода, не говорячи уже про освіту чи державні послуги – це все стримує зростання.
Щодо інфраструктури, то довший час зберігалося постійне зростання основного капіталу аж до 2008 року, але із того часу почався зворотній тренд – на спадання (хоча, останні роки принесли позитив, але ще рано говорити чи це зміна тренду, чи якісь тимчасові коливання).
До цього падіння привели невизначеність політики, проблеми із фінансуванням, слабкість приватних інвестицій, сповільнення банківського сектору та не менш важливе – це падіння прямих закордонних інвестицій, які від постійно зростаючого тренду у 2007 році перейшли до постійного падіння. Їх рівень впав від 3,6% до 1,5% від ВВП.
Для зростання економіки, важливо щоби рівень закордонних інвестицій зростав. А для цього потрібно, щоби уряд запроваджував політику та ініціативи для залучення цих інвестицій. Сюди відносяться питання полегшення ведення бізнесу, надання податкових пільг та інше.
Щодо банківського сектору – то, як я сказав, у Індії йде його сповільнення, це пов’язано із занадто сильною регуляцією сфери фінансів. А це призвело до того, що найбільші банки Індії належать державі та управляються нею.
А там де держава – там бюрократія. Банки дуже повільно і обмежено кредитують підприємства, а це призводить до повільнішого розвитку бізнесу. Схожа ситуація також зі споживчим кредитуванням, що також негативно впливає на рівень споживання, і відповідно на малий і середній бізнес.
Та й узагалі бюрократія і надмірне регулювання призвело до створення розвинутої тіньової економіки. Багато підприємств працюють у тіні, люди які працюють на цих підприємствах – не оформлені офіційно, тобто, держава недотримує суттєву кількість податків. При чому масштаби тіньової економіки доволі великі, ще кілька років тому вона складала більше половини усієї економіки.
Уряд Індії поступово працює над вирішенням цієї проблеми, і має досить хороші успіхи, хоча рівень тіньової економіки все ще високий.
За останні роки уряд Індії не зміг стабілізувати бюджет, і дефіцит бюджету (різниця між прибутками та видаткам держави) плавно зростає. Це звичайно викликає тиск на фінанси уряду (включаючи можливість фінансувати розбудову інфраструктури).
Збільшення дефіциту бюджету також впливає на кредитний рейтинг країни та вартість запозичень. Тай узагалі, якщо дефіцит продовжить зростати, це може призвести до зростання інфляції та відсоткових ставок центрального банку, що ще більше сповільнить економічне зростання.
А також, це з високою ймовірністю призведе до ще більшої залежності уряду від запозичень, і відповідно росту відношення рівня заборгованості до ВВП. На даний момент щось схоже і відбувається – борг до ВВП у Індії виріс майже до 90% і продовжує активно зростати. Хоча, по великому рахунку, відносно інших країн – це середнє значення.
А якщо порівняти із сусідніми розвинутими економіками – то Індія має досить скромний показник відношення боргу до ВВП.
Узагалі, найбільші кредитні рейтингові агентства дають Індії не найгірший рейтинг – вони визначають її як країну із достатньою кредитоспроможністю із посередніми ризиками та з позитивним поглядом на майбутню зміну рейтингу.
А перспективи зростання рейтингу – це більше і дешевше залучення капіталу, тобто, при його ефективному використанню може прискоритися економічне зростання.
До речі, у всій історії Індії не було жодного дефолту по зобов’язанням уряду – це дуже позитивний знак для кредиторів.
Також, існують і інші доволі позитивні зрушення за останній час – у Індії, за останні роки почав скорочуватись дефіцит експорту, і у І кварталі цього року він показав позитивне значення.
Рахунок поточних операцій, тобто різниця між експортом та імпортом, після рекордного дефіциту у майже 31 мільярд у доларовому еквіваленті виріс до профіциту у розмірі 5,7 мільярди доларів.
І це викликає позитивне бачення можливих перспектив, оскільки це призводить до більших притоків капіталу, ніж їх відтоки – головне щоби така тенденція зберігалась.
Ще одним позитивним індикатором Індії є ріст споживчого попиту, який із постійної тенденції до падіння перейшов до активного росту, і після досягання дна у 2021 виріс вдвічі. І це в той час, коли у середньому по світу цей показник знижується.
Цей індекс показує оптимізм чи песимізм домогосподарств до загального стану економіки та особистого фінансового становища. Тобто, йде опитування репрезентативної вибірки людей, де їх запитують про поточні та майбутні економічні умови, перспективи працевлаштування, а також, моделі їх витрат та заощаджень.
І цей індекс є доволі сильним показником реального стану економіки. Він показує, що споживання зростає, та купівельна спроможність індійців також зростає.
Цьому також сприяє невисока інфляція, яка на даний момент у Індії складає 5% (що не так і багато, для країни що розвивається, навіть із порівнянням із США), і саме головне – вона має тенденцію до зниження.
Хоча для стабільного росту потрібно нарощувати капітальні витрати і виробництво – саме вони прискорюють поточне зростання та потенціал економіки. Саме виробництво, створює стабільну додану вартість і залучає багато робочої сили у економіку, а також воно створює середній клас, який важливий для розвитку внутрішнього ринку. Але виробництво для потреб світової економіки на даний момент не є сильною стороною Індії.
А причина цьому – цілий спектр невирішених проблем, через ту ж саму інфраструктуру, дорогу і нестабільну електроенергію, складне трудове та земельне законодавство, ну і звичайно бюрократія. Саме це завадило Індії провести масштабну індустріалізацію.
Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, В’єтнам, і звичайно Китай – суттєво випередили Індію в у цьому процесі індустріалізації.
Проте, сьогодні сукупність міжнародних і внутрішніх факторів дають можливість Індії догнати їх. На міжнародному рівні виробники прагнуть зменшити власну залежність від Китаю, але треба розуміти, що Індія не єдина країна у регіоні, яка має перспективи залучити виробників, які хочуть диверсифікувати виробництво від Китаю до інших країн. У Індії є прямі конкуренти – це Тайвань, Індонезія, В’єтнам, Бангладеш та інші, тому, не все так просто.
Індія доволі цікава країна для інвестування, у ній присутній як величезний потенціал, так і відчутні ризики. А щоби потенціал для інвестицій зростав, їм потрібно розвивати ключові галузі.
По-перше, це інфраструктура – автомагістралі, залізничні шляхи, порти і так далі. Без інфраструктури дуже важко буде залучати інвестиції у виробництво, оскільки такі інвестиції будуть неефективними.
По-друге, це – регуляторна політика. Якщо усунити бюрократію, складність ведення бізнесу та інші перешкоди для зовнішнього інвестора, а ще краще – простимулювати його, то це однозначно позитивно вплине на притік капіталу.
Третє – інвестиції уряду в людський капітал. Це як навчання, так і охорона здоров’я, що напряму впливають як на кваліфікацію робочої сили, так і на її ефективність. Сюди ж можна віднести створення робочих місць для постійно зростаючого населення. Це все збільшує конкурентоспроможність Індії.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та ютуб-канал.
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Брокер фондового ринку №1 в світі:
Interactive Brokers із бонусом до 1000$ >>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.