Історія не раз доводила, що навіть наймогутніші імперії не вічні, усе циклічно, завжди одних лідерів замінюють інші. І кожен із таких лідерів проходить певні фази розвитку.
Перед тим як імперія (в широкому значення, держава яка домінує) втрачає свій статус, у ній зазвичай накопичуються певні тривожні ознаки. Ми це трішки розглянули у попередньому дописі про цикли, де у кінці зачепили імперський цикл.
А у цьому дописі ми уже конкретно зупинимся на цій темі, оскільки це самий важливий цикл, який визначає самі довгострокові тренди. Ми порівняємо США і Римську імперію у контексті ознак імперського циклу. Порівняння саме штатів і Риму цікавіше, бо між цими імперіями проминуло дуже багато часу, але ознаки стадій імперського циклу усе одно актуальні і універсальні. Тобто, глобально нічого не змінюється.
Чому ця тема важлива для інвесторів – усе просто, самі ефективні ринки в країнах які домінують, туди сходиться весь світовий капітал, і активи саме на їх ринках будуть показувати найкраще зростання, їх технології будуть мати найбільший потенціал, а сама країна стає світовим фінансовим центром.
Звичайно, мова не йде про те, що коли певна країна втрачає статус першості, то її ринки втрачають повністю потенціал і стають нікому не цікавими. Це не так, наприклад, Великобританія, яка втратила статус імперії між першою і другою світовою війною – вона і до цього часу є однією із самих розвинутих країн, хоча, відставання від штатів доволі відчутне.
Але, зараз мало хто згадує, що до втрати статусу фінансовий центр був у Лондоні, а лондонська біржа була №1 у світі, фунт вважався твердою валютою із повною довірою, британські компанії вважалися інвестиційним класом активів. В той час, як американські компанії були ризикованими, зі слабким управлінням, регулярними бульбашками та високою волатильністю ринків.
Тому, не хочу, щоби це відео сприймали як якийсь негатив, це абсолютно не так. Така реальність, імперії змінюються, капітали перетинають кордони, світові фінансові інтереси змінюються – це є реальність, і краще це розуміти та сприймати, ніж потім залишитися на фінансовому узбіччі.
А тепер до справи – будемо розглядати ознаки пізньої фази імперського циклу, але із порівнянням пізньої/переломної фази як це було у Римській імперії, і що відбувається у США зараз.
Почнемо із фінансових чинників, те, що найбільш цікаве для нас як інвесторів. Отож, фаза монетарного розмивання, яку, в свою чергу, можна розділити на дві частини. Перша – це девальвація валюти, тобто, втрата цінності грошей. Римська економіка базувалася на срібному денарії та золотому ауреусі – і незважаючи, що їх гроші напряму були дорогоцінними металами, римській владі усе одно вийшло знизити вартість своїх грошей.
Протягом століть імператори стикалися із дефіцитом бюджету – викликаним війнами, бюрократією, соціальними та іншими надмірними видатками. Тому, вони не вигадали нічого кращого, як вдатися до псування монети. Вони банально зменшували вміст дорогоцінного металу в монетах, зберігаючи їх номінал.
За часів Августа денарій містив майже 100% срібла. До часів Нерона (середина I ст.) вміст срібла впав до 90%. За часів Марка Аврелія (кінець II ст.) доля срібла в денарії впала до 75%, а до середини III століття монета перетворилася на мідний шматок з тонким срібним напиленням (менше 0,5% срібла).
Ця політика призвела до гіперінфляції у III столітті, коли ціни зросли на тисячі відсотків (по деяким даним, інфляція сягала 15 000%). Довіра до грошей зникла, а економіка деградувала до примітивного бартеру, що підірвало торговельні зв’язки імперії.
Сполучені Штати проходять аналогічний шлях, замінивши фізичне “псування монети” монетарною політикою. Тобто, штати мають свій ланцюжок девальвації вартості.
Усе почалось зі створення ФРС у 1913 році, це заклало інституційну основу для еластичної грошової маси. Тобто, до 1913 року грошова маса США була жорстко обмежена золотом і банківською ліквідністю. Після створення ФРС розширення грошової маси стало можливим без негайної прив’язки до золота. Відповідно цінність долара починає залежати не від металу, а від довіри до інституцій. Фактично, стає політичним та інституційним інструментом.
Наступний крок – у 1933 році було конфісковано золото у населення. Це була чистої води маніпуляція, наважаючи на типу благі цілі – золото забирали за курсом $20.67, а потім девальвувала долар до $35 за унцію (на ~41%). Фактично, відбулося те що завжди – фінансисти і банкіри наробили проблем, а діри затикали за рахунок населення.
Пізніше, у 1971 році президент Ніксон остаточно відв’язав долар від золота, перетворивши його на чисту фіатну валюту. Тобто, якщо у 1933 уряд США недобросовісно повівся щодо своїх громадян, то тепер вони провернули це зі всім світом. З’явився ефект, який звучить «наша валюта, ваші проблеми». Були ще цікаві події, але щоби не затягувати, не будемо зупинятися.
З того часу грошова маса зростала практично експоненціально, особливо після кризи 2008 року та пандемії 2020 року через політику “кількісного пом’якшення”.
Хоча США і експортують свою інфляцію по усьому світу, завдяки статусу світової резервної валюти, купівельна спроможність долара з 1913 року впала більш ніж на 96%. Тобто, в штатах як і в Римі, інфляція діє як прихований податок, перерозподіляючи багатство від громадян до держави-боржника.
Друга частина монетарного розмивання – втрата статусу домінуючої валюти. Звичайно, у часи Римської імперії не було такого статусу як резервна валюта, але тим не менше, денарії були імперським стандартом. Тобто, саме денарії були універсальним засобом обігу, податковою одиницею і платіжним інструментом армії та держави. Його приймали від Британії до Близького Сходу.
Але, внаслідок девальвації денарія, яка є фактично інфляцією, про що я нещодавно розповідав, Рим втратив домінування денарія. Навіть римські легіонери відмовлялися отримувати платню в денаріях, що уже було ознакою системної кризи.
У США схожа історія – у період після другої світової війни домінування долара зростало. Це було пов’язано із фінансуванням відбудови Європи, а далі уже долар перенісся на світову торгівлю і кредитування, де фактично закріпив свій статус.
Переломним періодом для долара був Ніксонівський шок – тобто, відв’язка долара від золота. З того часу долар плавно втрачає домінацію. Звичайно, говорити про абсолютно втрату цієї домінації неможна, незважаючи на її зниження, долар усе одно є абсолютно валютою №1, і поки прямих конкурентів не видно. Але, тенденція присутня.
Наступна ознака – це боргова пастка, яка є наслідком фіскальної безвідповідальності. Наддержави на пізніх стадіях стають залежними від боргу. Вони більше не можуть фінансувати свої амбіції за рахунок податків і вдаються до запозичень чи інших фінансових маніпуляцій.
Римська імперія не мала ринку державних облігацій, тому дефіцит покривався псуванням монети та конфіскаціями у багатих сенаторів, що підривало права власності. Податковий тягар на провінції ставав щоразу надмірнішим, а це змушувало фермерів просто кидати землю, і не обробляти її. А це в свою чергу, зменшувало податкову базу, виходило таке собі порочне коло.
Тобто, такі фінансові махінації дали лише тимчасовий ефект, а з часом перетворили економіку на піраміду, яка в кінці кінців рухнула.
США має більш сучасний механізм – це випуск казначейських облігацій. Державний борг США перевищив $36 трлн, що складає понад 123% ВВП.
Це найвищий показник з часів Другої світової війни, але тоді борг був наслідком війни і швидко скоротився після її завершення.
Уряд штатів багато років витрачає більше, ніж отримує, покриваючи дефіцит емісією долара (по суті, «друкарським станком»). Як і в Римі, такі дії дають короткочасний ефект, але зменшують довгострокову стабільність.
Звичайно, такий розмір боргу до ВВП у США не є критичним, він навіть не загрозливий, оскільки при великому бажанні чи потребі, можна розкрутити його назад, до помірних розмірів. Хоча, це буде дуже боляче і для економіки, і для населення, тому, є великі сумніви, що хоч якийсь із політиків захоче вирішувати таку не популярну проблему.
Тобто, на даний час борг не загрожує штатам, більше того, на нього є попит як всередині штатів, так і на зовні. Але цей борг є структурним і хронічним – він тільки зростає. Так, є короткі період зменшення боргу, але загальний тренд тільки на зростання.
Тобто, фінансова безвідповідальність яка підірвала Рим, тепер прямо загрожує Америці, якщо вона не візьме курс на оздоровлення бюджету.
Ще одна ознака пов’язана із фінансами – це зростання нерівності та знищення середнього класу. Тобто, це певна соціально-економічна поляризація, а це ще одна спільна риса пізнього Риму і сучасної Америки.
В Римі основою середнього класу були вільні фермери-землевласники, які до речі, складали основу легіонів. Але масовий імпорт дешевого зерна з Єгипту та Сицилії, а також, безкоштовна праця рабів почала призводити до знищення середнього класу. Фермери просто не витримували конкуренції.
А це призвело до того, що землю скуповували латифундії з рабською працею, а селяни їхали в Рим і жили фактично за держану підтримку – їм видавали певну кількість зерна безкоштовно.
В штатах середній клас представляють кваліфіковані працівники, малий бізнес і т.п. Але, в і штатах середній клас активно скорочується. Причин є серія. По-перше – глобалізація.
Американські корпорації погналися за більшими прибутками і почали переносити виробництво за межі країни, спочатку із за договору NAFTA, а потім, по факту вступу китаю у світову організацію торгівлі. Фактично, США обміняли промисловість на дешеві товари.
По друге, фінансіалізація економіки – гроші йдуть не на побудову заводів, а на байбеки, створення деривативів і різних фінансових інструментів.
Зростання урбанізації і вартості життя також прямо впливає, як і ряд інших причин.
Це все призводить до деіндустріалізації, і фактично знищення промислових міст, в штатах навіть появився регіон, який називають “Іржавий пояс”.
Як наслідок, це породжує озлобленість і класову напругу, яка може в якийсь час просто вийти з під контролю.
Давайте перейдемо ще й до інших важливих чинників згідно імперського циклу, оскільки далеко не усі фактори побудовані на фінансах.
Отож, військова деградація та імперське перенапруження. Армія – це останній аргумент імперії. Коли вона слабшає, кінець стає тільки питанням часу. Зараз Пентагон стикається з безпрецедентною кризою рекрутингу. Лише 23% американської молоді придатні до служби (проблеми з ожирінням, залежністю, психічним здоров’ям, судимостями і т.п.).
У США, також, ми бачимо стрімке зростання ролі приватних військових компаній. У війнах в Іраку та Афганістані кількість контракторів часто перевищувала кількість регулярних військ. Це створює небезпечний прецедент: війна стає бізнесом, а монополія держави на насильство розмивається.
Для прикладу, в Римі теж були проблеми із набором у військо, і вони почали набирати варварів. Ці підрозділи також воювали ефективно, але були лояльні до своїх вождів, а не до імператора. Врешті-решт, варвар-найманець Одоакр просто зняв корону з останнього імператора. Так само і приватні армії служать тим, хто їм платить – це дуже небезпечна ситуація.
А ще штати стикнулися із ситуацією, коли вартість обслуговування власного боргу перевищила витрати на оборону. При чому, витрати на військову сферу сильно знижуються – це результат певного популізму, недалекоглядності і бюджетної безвідповідальності.
Крім того, штати мають сильні ризики, якщо би прийшлось проводити військові дії – ось ви бачите, як одразу зростає боргове навантаження, коли починаються військові дії. При чому, навіть умовно локальні операції – це надзвичайно великі суми. А при такому рівні боргу як є зараз, запозичувати буде доволі важко.
А я нагадаю, що штати мають понад 750 баз у 80 країнах та зобов’язання захищати союзників по всьому світу (НАТО, Тайвань, Ізраїль, Японія, Корея), тобто, США опинилися в ситуації стратегічного шпагату. Особливо враховуючи поточне боргове навантаження, яке постійно зростає, і військові витрати, які постійно знижуються.
Це призводить до того, що ефективність американської армії сильно знижується. Невдалий вихід з Афганістану став символом нездатності конвертувати військову силу у позитивний результат.
Щось схоже було і в римській імперії – кордони стали занадто довгими для оборони. Війська розтягувалися на величезні відстані, а економіка не витягувала утримання такої машини.
Не менш важливим є і геополітичний зсув. Жодна імперія не падає лише від внутрішніх причин. Завжди є “ворог біля воріт“, чи інакше – конкурентна імперія, яка підштовхує падаючого лідера.
Для Риму це була Сасанідська Персія, яка була централізованою державою з сильною армією, а також германські конфедерації. Зараз для США – це Китай. Китай вже перевершив США за паритетом купівельної спроможності, часткою у світовій торгівлі та промисловим потенціалом.
Але, найбільша геополітична загроза для США, це втрата поточного статусу долара. Щоби не занурюватися у деталі, просто скажу, що втрата “надмірного привілею” змусить США жити за власними можливостями, що, згідно досліджень, означитиме миттєве падіння рівня життя на 30-40% і, цілком можливий, соціальний вибух.
Ще одним фактором занепаду у імперському циклі є застій у технологіях та освіті. Коли імперія досягає вершини, часто починається стагнація. У Римі інноваційна активність просто зникла: замість удосконалення продуктивності економіка пішла легким шляхом – експлуатації рабської праці, що зрештою загальмувало прогрес. Римляни так і не створили нічого рівноцінного індустріальній революції – технічні рішення застигли на рівні завоювань ранньої імперії.
У США з цим значно краще, у них досі одна з найкращих у світі університетських систем і технологічних баз, але тривожні дзвіночки вже чути – американські школярі середнього рівня відстають у тестах з математики від середньостатистичних однолітків з інших країн; критично важливі виробництва (напівпровідники, рідкісноземельні магніти тощо) перемістилися за кордон; NASA вже не запускає людей у космос власними ракетами, а покладається на приватні компанії і навіть на інші держави.
Хоча це і не криза сьогодні, бо штати все ж таки лідер у інноваційній та технологічній сфері, але історія підказує: як тільки провідна держава почне буксувати в технологічному розвитку, конкуренти її швидко обженуть. Зрештою, той самий китай масово інвестує в науку й освіту, з ціллю перевершити Захід. І у багатьох інноваціях китай має уже великі успіхи.
Та й загалом, поточна конкуренція за те, щоби залишити собі статус імперії, тобто держави №1, статистично у 75% випадків приводила до війни, згідно концепції пастки Фукідіда.
Тобто, саме зараз США не загрожує втрата домінації, але можна із доволі високою ймовірністю сказати, що штати знаходяться у пізній стадії домінування, можливо десь близько до перелому, чи може навіть уже на піку.
Поки жодних явних ознак переходу до спаду не має, але певні чіткі дзвіночки – є. Тому, у такий час потрібно тримати руку на пульсі.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Доступ до прикладного інвестиційного контенту:
- Прикладна і розширена аналітика
- Угоди в реальному часі (із поясненням логіки та обговоренням)
- Склад моїх портфелів та перспектив для угод
- Пряме спілкування
- Цикл матеріалів із власного досвіду “Свідомий інвестор” (в розробці)
- Регулярні практичні матеріали
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.