Сучасний геополітичний аналіз часто грішить спрощенням, концентруючись на видимих інструментах сили – військовій силі, торговельних війнах, дипломатичних домовленостях та прямому фінансовому впливі. Але під цим класичним набором міжнародних відносин функціонує окрема система глобального капіталізму – ринок євродолара.
А євродолар є бездержавною, офшорною та децентралізованою монетарною одиницею, і має ключове значення у світовій торгівлі та фінансових потоках.
Тому, у цьому дописі ми розглянемо що таке євродолар, як він з’явився, у чому унікальність євродолара, як саме він працює, які серйозні ризики він створює безпосередньо для штатів, який прямий вплив має на геополітику, та звичайно, про ризики і загрози самого євродолара.
Починаємо із того, що таке євродолар. Попри префікс «євро-», євродолар не має жодного відношення ні до європейської валюти євро, ні до інституцій Європейського Союзу. Терміном «євродолар» позначають будь-які депозити в доларах США, які розміщені у фінансових установах поза межами американської юрисдикції. Це можуть бути рахунки в Лондоні, Токіо, Сінгапурі, Дубаї чи навіть на Кайманових островах.
Цікаво, що цю систему випадково створили комуністичні режими під час Холодної війни. Після Другої світової війни обсяг фізичних доларових банкнот за межами США стрімко зріс через фінансування за планом Маршалла та європейському експорту. СРСР та інші соціалістичні країни активно використовували долар у міжнародній торгівлі, оскільки їхні національні валюти не мали попиту. Але совєтьске керівництво усвідомлювало ризик: збереження доларових депозитів безпосередньо в американських банках робило їх вразливими до заморожування урядом США у разі загострення політичного протистояння.
Офіційним початком ринку євродоларів вважається 28 лютого 1957 року, коли одному із московитських банків, приватний банк у Лондоні видав першу позику в розмірі 800 000$. Долари фізично ніколи не залишали кореспондентську систему США, але юридично вони тепер належали європейській установі, що виводило їх з-під прямої загрози конфіскації американським урядом.
Це започаткувало масштабний ринок офшорного доларового кредитування, який став основою для фінансування міжнародного бізнесу без валютних ризиків. А у 1974 році, після шоку від закриття золотого вікна Ніксоном, енергетичної кризи та банкрутства Franklin National Bank, центральні банки десяти країн світу підписали угоду про спільну підтримку ринку євродоларів як кредитори останньої інстанції, що остаточно затвердила цю систему.
Давайте розглянемо, як працює ця паралельна фінансова система. Умовно «тіньовий» статус євродолара пояснюється тим, що він частково існує в юридичному та регуляторному вакуумі. Оскільки ці долари розміщені в іноземних банках або закордонних філіях американських банків, вони повністю звільнені від регуляторних вимог Федеральної резервної системи США та інших центральних банків.
Прикладом монетарної і регуляторної свободи є зокрема відсутність обов’язкових резервів. Американські банки зобов’язані безкоштовно тримати певну частку залучених депозитів на рахунках ФРС, що обмежує їхній кредитний потенціал. Офшорні євродоларові банки вільні від цього правила, що дозволяє їм пускати в обіг 100% залучених доларів.
Також, сюди можна віднести відсутність зборів за страхування депозитів – уникаючи внесків до Федеральної корпорації страхування депозитів (FDIC), євродоларові інституції суттєво зменшили свої операційні витрати.
Також, у системі євродолара характерне приватне створення грошей на банківських балансах. Євродолар – це не фізична валюта, яку можна потримати в руках. Це віртуальна, децентралізована мережа цифрових балансів, де гроші створюються самими приватними банками через розширення їхніх книг обліку.
Коли європейський чи азійський банк видає кредит у доларах іноземному імпортеру, він не чекає на приплив готівки зі штатів. Він просто створює новий доларовий депозит на своєму балансі через звичайний бухгалтерський запис (кредитує рахунок позичальника та дебетує його кредитне зобов’язання). Тобто, гроші створюються з повітря приватними установами, а єдиною умовою їхнього функціонування є згода інших учасників ринку приймати ці електронні записи як законний засіб розрахунку.
Ще одна характеристика, яка не дуже подобається американцям – це втрата контролю над доларовою грошовою масою. Дослідження євродоларового ринку, доводить, що американська влада давно втратила реальний контроль над власною валютою. Ще під час керівництва Пола Волкера у 1980-х роках ФРС усвідомила, що вона більше не здатна ні виміряти точний обсяг доларової маси у світі, ні контролювати офшорну кредитну емісію.
А це усе створює серйозні ризики для США. Сполучені Штати опинилися в унікальній історичній пастці. Вони володіють торговою маркою валюти, але втратили монополію на її виробництво та установки правил гри. Та, про це за хвилинку, а зараз попрошу вас долучитися до збору для ЗСУ. Це масштабний збір, мета якого зібрати 100 мільйонів гривень на гарячі потреби третього армійського корпусу, який тримає 130 км фронту.
Кошти необхідні на дрони, РЕБи, транспорт і спорядження для бійців, які терміново потрібні для утримання позицій та проведення успішних контрнаступальних дій.
Посилання на конверт у приватбанку ви бачите вище, а також, ось пряме посилання.
По-перше – це ризик раптової світової кризи через дефляційний шок. Оскільки євродолари створюються іноземними банками «з повітря» під заставу цінних паперів, ця система тримається виключно на довірі.
Тому, якщо у світі стається якийсь геополітичний переляк, іноземні банки миттєво закривають ліміти й перестають давати доларові кредити. Виникає штучний дефіцит долара у світі. Так, ФРС США може надрукувати скільки завгодно грошей всередині Америки, але вона не може заставити банк у Токіо чи Лондоні видати кредит компанії в Сінгапурі. Світова торгівля зупиняється, а із-за глобалізації фінансів, криза миттєво прилітає назад у США.
По-друге – це некерована інфляція в США. Це зворотна сторона першої проблеми. Офшорні банки не підкоряються ФРС і не зобов’язані тримати грошові резерви.
Коли у світовій економіці все добре, закордонні банки починають безконтрольно створювати трильйони євродоларів через кредитування. Ці долари виходять на ринок і починають масово скуповувати реальні товари: нафту, метал, зерно. Ціни на сировину злітають по всьому світу. Як наслідок, США отримують інфляцію всередині країни, яку ФРС не може ефективно зупинити підняттям своєї ставки, бо джерело емісії долара працює за межами Штатів.
По-третє – євродолар може бути і фінансовою зброєю проти США. Оскільки євродоларовий ринок – це децентралізована мережа приватних банків, великими гравцями там є державні банки Китаю та фонди Близького Сходу.
Опоненти США мають прямий доступ до цього офшорного «верстата». У разі серйозного конфлікту вони можуть скоординовано закрити доларові ліміти для стратегічних компаній або змінити правила гри на євродоларовому ринку. Це дозволяє влаштувати фінансовий шторм для США взагалі без використання армії чи офіційних санкцій.
Четверте – штатам прийдеться бути рятівником, якщо щось трапиться. Тобто, коли приватна євродоларова система іноземних банків через надмірні ризики починає тріщати по швах, рятувати її все одно доводиться в більшій мірі американцям.
Якщо європейські чи азійські банки збанкрутують через брак доларів, вони потягнуть за собою і американську економіку. Тому під час кожної великої кризи ФРС змушена відкривати «своп-лінії» – тобто екстрено надавати реальні долари іноземним центробанкам для порятунку їхніх комерційних банків. Тобто, фінансову систему США використовують як умовну безкоштовну страховку від помилок приватних банкірів.
І навіть є ризик втратити домінуючий статус долара. Як я писав, ФРС не контролює грошову масу, але робить вигляд, що повністю керує цим процесом шляхом зміни відсоткової ставки, та це працює лише доти, доки в це вірять.
Тобто, крупні капіталісти, суверенні фонди та уряди інших країн бачать, що система євродолара нестабільна, а ФРС по великому рахунку – обмежена у діях. І як тільки довіра зникне остаточно, світ почне масово переходити на інші розрахункові платформи. І якщо так станеться, США більше не зможуть безкінечно жити в борг за рахунок усього іншого світу.
І таких ризиків є ще серія, і це все робить систему відносно крихкою, а рішення ФРС – менш ефективними, ніж прийнято вважати.
Ну і звичайно, євродолар має прямий виплив на геополітику. Суть в тому, що США думають, що тримають увесь світ за фінансове горло, але через євродолар їхня хватка вже давно не така ефективна. Та спершу, запрошую вас підписатися на мій телеграм канал по інвестуванню, де я публікую тільки прикладну аналітику, актуальні дані, ділюся своїми ідеями та обговорюємо різноманітні інвестиційні питання.
По-перше, санкції США більше не працюють на 100%. Коли США хочуть когось покарати, вони блокують доларові рахунки. Але з євродоларом це так не працює.
Оскільки євродолари створюються в європейських чи азійських банках, ФРС не може просто натиснути кнопку і «заблокувати» ці гроші для умовного Китаю чи Близького Сходу. Тому, за потреби, інші країни просто ховають свої прибутки в цю офшорну доларову систему, де американське Міністерство фінансів їх не дістане. Рівно так само як це робили колись совєти.
По-друге – умовні вороги чи конкуренти штатів мають свій доларовий друкарський верстат. Зокрема, Китай є одним із головних гравців на ринку євродоларів через свої крупні банки в Гонконгу та Сінгапурі. Вони видають доларові кредити по всьому світу, взагалі не питаючи дозволу у США. Відповідно, штати частково втрачають свій геополітичний вплив, хоча весь світ і надалі продовжує торгувати в доларах.
Це дуже гарно видно по тому, як Китай розпродає американські облігації із резервів, а це означає, що китайці мають альтернативне джерело доларової ліквідності.
Також, США змушені допомагати навіть прихованим ворогам. Під час криз, коли євродоларова система починає тріщати через брак ліквідності, і як я писав, всі іноземні центробанки біжать до ФРС за порятунком.
Останнім прикладом є зокрема поведінка Народного банку Китаю. Звичайно, ФРС не може відкрити своп лінію Китаю, це було б напевно останнє рішення голови ФРС. Але штати надавали ліквідність центральним банкам своїх партнерів і союзників, а ті в свою чергу, рятували власні приватні банки. Фактично, йшло розширення ринку євродолара.
А китайські державні банки просто пішли на міжбанківський ринок Сінгапуру, Токіо та Лондона – туди, куди ФРС заливала долари практично безлімітно. Тобто, Китай отримав американську ліквідність через «прокладки» у вигляді офіційних союзників США.
І по великому рахунку, уряд США знав про це, але якщо не дати доларів Китаю, то проблема зачепить весь світ, включно з самими США.
Також, зростання ринку євродолару тисне на існування системи нафтодолару. Раніше ОПЕК (зокрема Саудівська Аравія) продавали нафту за долари і обов’язково купували на них державні облігації США, фінансуючи американський борг. Звичайно, першочергово, була така домовленість, але друга сторона, що альтернативи долару США особливої немає, і вся ліквідність доларова була в штатах.
Але тепер завдяки євродолару арабські шейхи можуть спокійно тримати свої трильйони в офшорних банках чи крутити їх у тіньових похідних інструментах поза контролем США. Вони отримали фінансову свободу, тому тепер частково самі уже диктують Вашингтону свої умови, скорочують видобуток нафти коли їм вигідно і паралельно ведуть бізнес із геополітичними конкурентами Штатів.
Але і система євродолара сама по собі не є всемогутньою, вона має свої ризики і загрози. Оскільки ця система децентралізована і не має єдиного господаря, вона несе в собі системні загрози, які можуть у будь-який момент їй сильно зашкодити чи зруйнувати.
До речі, якщо вам цікава розширена аналітика, доступ до усіх моїх угод, до складу мого портфелю, прямого спілкування і ще багато іншого корисного – то приєднуйтесь до моєї сторінки на патреон. Також, в активній роботі публікація матеріалів «Свідомий інвестор».
Перша загроза – це ризик «карткового будинку». Євродолари існують лише у вигляді цифрових записів у книгах обліку іноземних банків. Вони не забезпечені золотом чи реальними готівковими доларами у сховищах.
Уся ця гігантська система тримається виключно на довірі. Банки дають один одному доларові кредити, бо вірять, що колеги зможуть їх повернути. Але як тільки один великий банк на цьому ринку падає або починає мати проблеми, довіра може миттєво зникнути. Банки лякаються, закривають ліміти й вимагають повернення реальних грошей. Оскільки реальних доларів у такій кількості в природі просто не існує, вся офшорна система починає складатися як картковий будинок.
Другий ризик можна назвати «сліпа зона». У звичайній системі за банками наглядає центральний банк – він бачить їхні баланси, перевіряє ризики і якщо треба – то жорстко реагує. На ринку євродоларів такого наглядача немає.
Тобто, ніхто у світі насправді не знає точного обсягу ринку євродоларів, кількості випущених деривативів та реального рівня ризику офшорних банків. Це фінансова «сліпа зона». Банки можуть роками накопичувати приховані токсичні борги на своїх балансах, і світ дізнається про це лише тоді, коли вибухне нова масштабна криза.
По-третє – присутня реальна технологічна загроза. Раніше євродолар був єдиним зручним інструментом для швидких міжнародних розрахунків між компаніями з різних куточків планети. Але технології не стоять на місці.
Поява цифрових валют центральних банків (CBDC, як-от цифровий юань) та розвиток незалежних міжбанківських мереж розрахунків (типу китайської CIPS) створюють пряму загрозу для євродолара. Якщо великим компаніям та урядам стане простіше, дешевше і безпечніше торгувати між собою напряму цифровими валютами в обхід євродоларових банків, ця тіньова система почне втрачати клієнтів і стискатися.
Тобто головна загроза для євродолара – це його власна анатомія. Він занадто великий, абсолютно непрозорий, позбавлений єдиного контролю і тримається лише на чесному слові банкірів. Як тільки технології запропонують надійнішу альтернативу, або чергова криза довіри виявиться сильнішою за рятувальні круги ФРС, ця система почне згасати.
Якщо підсумувати, то Сполучені Штати володіють брендом під назвою «долар США», але технологію його створення, розповсюдження та контролю вони суттєво втратили. А це означає, що світова фінансова архітектура є набагато крихкішою та менш прогнозованою, ніж прийнято вважати, а черговий системний збій може прийти з тієї «сліпої зони», яку офіційні регулятори навіть не бачать на своїх звітах.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Доступ до прикладного інвестиційного контенту:
- Прикладна і розширена аналітика
- Угоди в реальному часі (із поясненням логіки та обговоренням)
- Склад моїх портфелів та перспектив для угод
- Пряме спілкування
- Цикл матеріалів із власного досвіду “Свідомий інвестор” (в розробці)
- Регулярні практичні матеріали
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
Реєструючись за цим посиланням, ви отримаєте у подарунок акцію однієї із публічних компаній (детальніше тут).
Інвестування завжди пов’язане з ризиком втрати капіталу
Найкраща криптобіржа, якою я користуюсь:
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
💰 Безкоштовний веб застосунок “Розумні Гроші”>>>
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.