На фінансових ринках є доволі багато некомфортної правди, яка часто відрізняється від загальноприйнятих правил та ідей інвестування. Саме тому, це тема, яку варто розкрити.
Даний допис буде суто прикладним – із фактами, прикладами і статистикою, та без жодної банальщини – тільки важливе із практичної сторони.
Таке, розуміння реальності допоможе вам у збереженні і примноженні капіталу, так як врятує вас від попадання у інвестиційні пастки.
Переходимо до першого пункту – «Довгий горизонт не гарантія меншого ризику». Поширена порада «інвестуйте на довго – і ризик зникне» далеко не завжди правдива. Довгострокове володіння акціями не обов’язково робить їх безпечнішими. Час згладжує коливання середньорічної дохідності, але збільшує розсіювання сумарного результату.
Тобто, простими словами – зростання горизонту інвестування не усуває невизначеність, а може навіть накопичувати її. Історія знає безліч таких ситуацій, наприклад, після великої депресії 1929 року у США ринок відновлювався до попереднього піку 25 років. І то, це без врахування інфляції, із інфляцією цей термін перевищив 30 років.
Інший випадок, це коли економіка США проходила через стагфляцію у 1970х – тоді номінально індекс був у боковику, але реальна вартість (із врахуванням інфляції) сильно знижувалася, і до оновлення нового піку ринку прийшлось чекати 23 роки. Навіть після бульбашки доткомів, індекс S&P 500 у реальній вартості відновлювався до попереднього піку більше 16 років.
При чому, мова не тільки про ринок США, який загалом, якщо порівнювати із іншими світовими ринками, можна назвати нетиповим, чи навіть помилкою вцілілого. Але і на інших розвинутих ринках таке трапляється. Наприклад, японському індексу Nikkei 225 знадобилося 34 роки, щоб відновити свій рівень 1989 року.
Тобто, деякі інвестори ціле покоління не бачили нових вершин ринку, і це наочна демонстрація того, що навіть за дуже тривалий період акції можуть не принести очікуваного прибутку. Тому, довгий горизонт інвестування не гарантує уникнення збитків і не знімає усіх ризиків.
Другий пункт це – Аномалія низької волатильності, тобто, вищий ризик ≠ вищий дохід. Класична інвестиційна теорія стверджує, що більший ризик повинен компенсуватися більшим очікуваним доходом. Але реальність демонструє парадокс: на багатьох ринках акції з низькою волатильністю приносили вищу дохідність, ніж високо волатильні акції.
Ця «аномалія низької волатильності» зафіксована у США та в інших країнах, і вона суперечить базовій моделі ринку капіталів, яка прогнозує пряму пропорцію “ризик–дохідність”.
Іншими словами, інвестори, скуповуючи «гарячі» чи дуже волатильні папери в надії на великий виграш, статистично частіше розчаровувалися. А спокійні, нудні акції можуть тихо обігнати такі екстремально волатильні активи.
Причини цього явища точно не визначені, але як би там не було, факт залишається фактом – більший ризик не гарантує більшого прибутку, а часом навпаки, менш ризикові активи здатні забезпечити кращий результат
Наступний факт – «Диверсифікація підводить під час криз». Розподіл активів по різних секторах і ринках, є базовим способом знизити ризики. Але в періоди глобальних криз кореляції між активами різко зростають, і диверсифікація часто втрачає ефективність.
Дослідження T. Rowe Price показало, що під час найгірших 1% днів для акцій США кореляція між американським і міжнародним фондовим ринком злітала до +0,87 (дуже високий показник). Практично це означає, що при паніці різні ринки падають майже синхронно.
Тобто, коли американські акції стрімко падали, іноземні падали майже так само, тому глобальна диверсифікація переставала захищати від втрат. Аналогічно, у березні 2020 року під час COVID-обвалу, вниз разом пішли і акції, і нерухомість, і корпоративні облігації, і навіть золото спочатку – інвестори розпродавали все, що могли, для покриття ризиків. Падала навіть і нафта, і пшениця і інші зазвичай некорельовані сировинні товари та інші активи.
Тобто, незручна правда полягає в тому, що диверсифікація найменш ефективна саме тоді, коли вона найбільше потрібна – у періоди фінансових потрясінь.
Четвертий фактор – Навіть найнадійніші компанії не живуть вічно. Може здаватися, що існують компанії, які можуть стати «вічною машиною» для інвестицій. Однак історія вчить, що жодна компанія не гарантує стабільності назавжди. У цьому ми можемо переконатися аналізуючи біржові індекси – їх склад постійно оновлюється: колись найпотужніші бізнес-імперії йдуть в небуття, а їх місце займають нові лідери.
Яскравий приклад – індекс Dow Jones, який відстежує топ-компанії США більше 125 років. З моменту заснування індексу у 1896 році всі його початкові компоненти вибули зі складу індексу. Останньою була General Electric – вона була частиною Dow Jones 30 (з перервою) з XIX століття, але у 2018 році її виключили, і вона витралила статус останнього “оригінального” члена індексу.
Колись GE була найбільшою компанією світу, проте потім зазнала краху капіталізації і більше не вважається достатньо впливовою. Подібна доля спіткала десятки «незламних» брендів: Eastman Kodak, Sears, General Motors – колись символи процвітання, а тепер або збанкрутували, або втратили колишню могутність.
Медіанний вік публічної компанії становить лише кілька десятиліть, після чого вона або зникає, або трансформується. Це незручна правда, що навіть найкращі бізнеси не застраховані від зникнення.
П’ятий фактор, який ми розглянемо, це те, що фондовий ринок відірваний від економіки. Часто вважають, що ринок акцій є показником реальної економіки. Насправді ж біржові індекси можуть стрімко зростати навіть на тлі економічного спаду. Цей парадокс особливо яскраво проявився під час пандемії 2020 року. В той час як велика частина бізнесів зупинилась, мільйони людей втратили роботу і ВВП обвалився, S&P 500 активно зростав із квітня 2020 року.
Інвестори грали на випередження, очікуючи майбутнього відновлення та безпрецедентних стимулів від уряду і Федерального резерву. І дійсно, масоване вливання ліквідності та програми підтримки бізнесу допомогли корпоративним прибуткам швидко відновитися, навіть в той час, поки реальний сектор все ще лежав на дні.
Бувають і протилежні ситуації: економіка зростає, а біржові індекси можуть стагнувати або падати. Таке було в Японії між 1998 і 2012 роком, ВВП країни активно зростало, а фондовий ринок активно падав.
Тому слід пам’ятати, що на ринкові ціни впливають очікування та глобальна фінансова кон’юнктура, а не лише поточна статистика економіки. Тому, одного аналізу макро даних є занадто мало.
Наступний факт – тільки невелика частина із усіх акцій створюють більшу частину прибутку. Існує вражаюча асиметрія в результатах окремих акцій. Дослідження показало, що більшість акцій історично не перевершили дохідність облігацій (тобто дали менше, ніж безризикова ставка). Тобто, все зростання прибутків інвестора від акцій генерувала відносно мала частка компаній.
За період 1926–2016 рр. лише 4% найуспішніших компаній здійснили весь чистий приріст вартості фондового ринку США, тоді як усі інші акції в сукупності показали дохідність, подібну до казначейських облігацій.
Глобальні дані, по світовому ринку акцій, схожі – з 1990 по 2018 рік приблизно 1,3% акцій забезпечили сукупне зростання світових ринків (тобто, дохідність відповідно до індексів), а ~60% акцій не змогли перевершити дохідність одномісячних держ облігацій США.
Тобто, біржові індекси тримаються на кількох супер-успішних компаніях. А більшість окремих акцій протягом свого життя або стагнують, або втрачають вартість.
Наступне – Індекси маніпулюються через “виключення невдах”. Більшість вважає, що фондові індекси точно відображають динаміку ринку. Але індекси регулярно “очищаються” від провальних компаній, що викривляє реальну картину прибутковості ринку акцій.
Наприклад, S&P 500 не містить жодної компанії, яка збанкрутувала – таких просто виключають задовго до банкрутства. Це створює ефект вцілілого: інвестори бачать лише успішні історії, не враховуючи тих, що “випали”.
Наприклад, у 2009 General Motors вилучили з S&P 500 за кілька днів до її банкрутства. Тому, індекс уже не враховував її падіння – замість неї включили більш стабільну компанію, згладивши удар.
Далі – гарна компанія ≠ гарна інвестиція. Навіть видатні бізнеси можуть бути поганими інвестиціями, якщо ви купуєте їх надто дорого. Amazon був “непоганим” бізнесом навіть у 2000 році, але акція впала з $113 до $6 через переоцінку – просадка -94%, попри успішність компанії.
Тому, знайти хорошу компанію – недостатньо, потрібно ще придбати її по нормальній оцінці.
Наступне, це те, що заборона шортів (ставок на зниження) у кризу не зупиняє падіння. Коли ринки стрімко падають, регулятори інколи намагаються втрутитися. Поширений крок у кризові моменти – тимчасова заборона коротких продажів (шортів), щоб нібито допоможе запобігти спекулянтам ще більше тиснути на ціни. І доволі багато інвесторів вбачають у цьому позитив, та збільшують ставки на зростання ринку.
Однак історія показує, що така заборона може мати протилежний ефект. Наприклад, під час фінансової кризи 2008 року в США було заборонено шортити акції фінансових компаній – проте це не зупинило обвал їхніх цін. Навпаки, протягом двох тижнів дії заборони, акції банків продовжили різко падати, а стабілізувалися лише після зняття обмеження.
Аналогічно в 2011 році, коли вводилися обмеження на шорти під час паніки, ті акції, що були «захищені» від шортселлерів, падали навіть більше, ніж вільно торговані.
Суть в тому, що без можливості грати на пониження менше учасників бажають купувати акції (бо не можна швидко хеджувати ризик через шорт), спреди між цінами купівлі/продажу розширюються, ринок стає «тоншим», а це сприяє ще швидшому його падінню.
Тому, якщо ви бачите, що у якомусь секторі чи в якійсь країні йде заборона на короткі продажі, то це має бути дзвіночком, що купувати такі активи поки що не варто.
А ще, є непрацюючий факт – пропустиш найкращі дні ринку – втратиш більшу частину прибутку. Його дуже полюбляють адепти пасивного інвестування.
Про що мова, ніби – якщо пропустити найкращі 10 днів за останні 30 років, то сумарний прибуток впаде вдвічі. А пропуск 30 найкращих днів практично обнулив би дохідність – мінус 83% від потенційного прибутку.
І просто статистично – так і є, але в реальності усе не так, оскільки є два важливих нюанси, які не враховує ця статистика. Нюанс №1 – численними дослідженнями доведено, що найкращі дні на ринку часто відбуваються дуже близько до найгірших днів, або навіть у ті самі періоди високої волатильності. Тобто, високий ріст ринку майже завжди відбувається після попереднього падіння ринку, ну і навпаки.
І нюанс №2, ще важливіший, це те, що левова частина усіх «найкращих днів», відбувалася під час ведмежих ринків і найглибших спадів.
Статистика по S&P 500 за останні десятиліття підтверджує це – 78% найкращих днів зростання сталися під час ведмежого ринку або в перші два місяці від його дна.
Тобто, якщо ви пропустили такі дні, то це означає, що ви пропустили ведмежі ринки, а значить, у вас прибутковість точно краща за середньоринкову.
Статистика сама по собі дуже маніпулятивна наука, і особливо нею люблять «крутити» інвестиційні банки, які продають різні структурні продукти (наприклад, ті ж ETF фонди). І така маніпуляція даними допомагає вводити в оману інвестора, щоби той постійно тримав кошти у їх продукті, а банк отримував комісію.
І ще давайте коротко, щоби не затягувати допис, я розповім про кілька важливих фактів, які варто враховувати.
Інвестування — це не настільки математична гра, як ментальна. Тобто ринок – це відображення психології та емоцій усіх його учасників. Тому, аналіз ринкових настроїв є таким же важливим, які макроекономічний аналіз чи аналіз корпоративної звітності.
Наступне, помилок не уникнути, це частина інвестиційного процесу, важливо тільки як ви на них реагуєте. При чому, це стосується не тільки початківців, найдосвідченіші інвестори також регулярно припускаються помилок, і відкрито про це говорять.
Помилки – це така собі плата за досвід. Головне у помилках – це взяти відповідальність за помилку на себе, проаналізувати її і постаратися більше не повторювати.
Але якщо ви будете заперечувати помилку, саме її існування, чи перекладати відповідальність за неї на інших людей чи якісь обставини, то це шлях в нікуди. Ви будете постійно повторювати таку помилку і втрачати до того часу, поки не усвідомите свою проблему.
Наступне про податки. Податки — це не ваш ворог, а ознака успіху. Ви платите податки тільки тоді, коли маєте прибутки – тобто, це і є успіх, тобто, позитивний результат.
Деякі інвестори підсвідомо втрачають прибутки, уникаючи продажу через страх перед податками. Так працює наш мозок. Тому, важливіше не мінімізувати податки, а максимізувати прибуток після сплати податків.
А також, не путайте ризик і азарт. Існує велика різниця між цими поняттями, яку інвестори часто не бачать. Ризик — це частина плану, з обґрунтованими шансами. Азарт — це ставки на невідоме, на якесь бажання чи надію.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Отримати доступ до ексклюзивного контенту, розширеної аналітики, усіх спекулятивних угод в реальному часі (із поясненнями логіки), регулярне оновлення по спекулятивному портфелю, спілкування і багато іншого корисного, і одночасно підтримати розвиток проекту Capitalizator UA – на Patreon>>>
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.