Як показує історія бульбашок і їх регулярність, людська природа не змінюється. Бажання заробити по максимуму, відсутнє бачення ризиків і несприйняття реальності приводить до єдиного результату – втрати капіталів.
Як казала одна розумна людина – Ті, хто не пам’ятає минулого, приречені повторювати його. Тому, у цьому дописі ми розглянемо 10 найвідоміших і наймасштабніший фінансових бульбашок і зробимо висновки, які спільні риси є у них.
Вміння побачити такі риси допоможе відрізнити реальність від ілюзії, і у своїх інвестиціях керуватися холодним розрахунком, а не емоціями, вірою чи надією.
Починаємо із першої відомої бульбашки, а саме – тюльпаноманії.
Ця бульбашка надулася в Голландії 1630-х років, і була одною із перших задокументованих випадків фінансової бульбашки. Починалось із того, що рідкісні екзотичні тюльпани стали статусним предметом, відповідно, їх вартість зростала, і найбагатші люди готові були платити за цибулини величезні суми. Але із часом ажіотаж і бажання заробити захопив ширші прошарки населення, включаючи середній клас і навіть бідніші сім’ї.
За підрахунками економістів, з листопада 1636 по січень 1637 року середня ціна тюльпана зросла у двадцять разів. В розпал манії деякі цибулини цінувалися дорожче, ніж будинки. Проте, як це зазвичай буває, така ситуація не могла тривати вічно.
Крах тюльпанної бульбашки настав раптово. У лютому 1637 року, коли наближалося весняне цвітіння, раптово зникли покупці – і ринок обвалився буквально за кілька днів. Ціни впали більш ніж на 99% від пікових значень – фактично до нуля.
Сотні людей, які ще недавно вважали себе казково багатими, залишилися з купою цибулин, які ніхто не хотів купувати навіть за чверть від цін, сплачених ними раніше. А дехто навіть збанкрутував і потрапив у борги.
Проте, безпосередньо економіка Голландії в цілому серйозно не постраждала (тюльпанна лихоманка хоча і була гучною, та торкалася відносно вузького ринку), але багато спекулянтів розорилися, а тюльпаноманія на століття стала показовим прикладом безглуздої колективної жадібності. Показовою, але не останньою .
Наступна велика бульбашка була Міссісіпська бульбашка. Це була одна з найвідоміших фінансових маній XVIII століття, що охопила Францію. Її витоки – у відчайдушній спробі врятувати збанкрутілу економіку країни після правління Людовика XIV. У 1716 році шотландський фінансист Джон Ло переконав французького регента створити приватний банк (Banque Royale) та друкувати паперові гроші, щоби замінити металеву валюту.
Цей крок спочатку приніс стабілізацію, тому Ло здобув великий вплив і репутацію. Наступним його проектом стала Компанія Міссісіпі (Compagnie des Indes), заснована в 1717 році. Компанія отримала від держави монопольні права на торгівлю з французькими колоніями в Північній Америці (басейн річки Міссісіпі, тодішня Французька Луїзіана).
У 1719 році Джон Ло вигадав агресивнішу фінансову схему: Компанія Міссісіпі бере на себе весь державний борг Франції в обмін на акції компанії. Тобто, боргові зобов’язання конвертувалися в частки компанії, а вкладникам обіцяли 120% прибутку від майбутніх казкових багатств Луїзіани.
Ідея швидко розпалила спекулятивний бум: попит на акції шалено зростав – було подано 300 тисяч заявок на всього лиш 50 тисяч акцій. Щоби підтримати цей ажіотаж, банк який належав Ло (і фактично підконтрольний державі) випускав все більше паперових грошей.
Друк грошей відбувався по тій причині, що акції можна було купити тільки за паперові гроші, відповідно люди несли золото і срібло, щоби мати можливість купити акції.
Вартість таких паперових грошей і акцій стрімко злітала, спричиняючи інфляцію. На піку манії у 1720 році натовпи інвесторів усіх станів – від аристократії до міщан – в ейфорії скуповували акції, сподіваючись розбагатіти на колоніальних прибутках.
Крах Міссісіпської бульбашки настав так само стрімко. У травні 1720-го почалася паніка: дедалі більше вкладників кинулися обмінювати свої банкноти на золото, виник масовий набіг на банк. З’ясувалося, що Banque Royale надрукував набагато більше грошей, ніж мав золотого забезпечення – золотого запасу вистачало менш ніж на половину паперової маси.
Уряд спробував відреагувати: 21 травня 1720 року було видано наказ про поетапне знецінення акцій Компанії Міссісіпі вдвічі (щоби поступово знизити ціну). Але це лише підлило олії у вогонь – почалися масові протести. Через тиждень рішення скасували, проте вже було запізно: довіра втрачена. Банк припинив обмін банкнот на метал, фактично визнавши дефолт, і вся схема посипалася.
До кінця 1720 року акції компанії знецінились практично до нуля. Французька економіка занурилась у хаос і недовіру до паперових грошей: жертвами бульбашки стали тисячі інвесторів, підірвана була фінансова система країни.
Наступною на черзі була бульбашка Південних морів. Ця бульбашка надувалася практично в той час, як і Міссісіпська бульбашка. У 1711 році була заснована компанія Південних морів, яка отримала від британського уряду привілейоване право на торгівлю з іспанськими колоніями Південної Америки та взяла на себе частину державного боргу Англії (так само конвертуючи його в свої акції).
Компанія була доволі успішною, але вони подивилися на приклад Міссісіпскьої компанії, і вирішили також взяти на себе весь борг, із конвертацією у акції для тримачів боргу. А коли парламент схвалив пропозицію у квітні 1720 року, ціна акцій South Sea Company злетіла з £125 на початку року до £950 в липні.
Таке зростання котирувань викликало справжню золоту лихоманку: по всій країні народ спішив вкладати гроші в цю та подібні компанії. З’явилася маса нових акціонерних товариств–«бульбашок», інколи з абсолютно абсурдними бізнес-ідеями.
Крах бульбашки Південних морів настав восени 1720-го. Після стрімкого піку деякі інвестори почали фіксувати прибутки і виводити гроші. Але, як виявилось ліквідності було замало, і у вересні 1720 року бум перетворився у паніку. За 4 тижні акції втратили 75% вартості.
Більше того, обвал підірвав банківську систему і довіру до фінансів. Уряд щось пробував компенсувати, але інвестори понесли величезні втрати.
Далі йде залізнична манія. Це бум акцій залізничних компаній у Британії в середині XIX століття, одна з найбільших спекулятивних подій того часу. Його каталізатором стала нова революційна технологія – залізниці, що обіцяли трансформувати економіку.
Перші успішні залізничні лінії показали надзвичайну прибутковість і попит: пасажирів було значно більше, ніж прогнозували, а інвестори отримували щедрі дивіденди. Були і додаткові фактори, у першій половині 1840х, після затяжної кризи економіка Британії почала відновлюватися, відсоткові ставки були низькими, а витрати на будівництво залізниць знижувались.
Крім того, що кредит для інвесторів став дешевшим, акції залізниць можна було купувати, сплачуючи лише 10% внеску – решту треба було доплатити пізніше, що фактично давало плече 1:10. І на цьому бульбашка стартувала – на її піку інвестиції в залізниці становили близько 7% ВВП Британії (половину всіх капіталовкладень в економіку того часу!).
Луснула бульбашка у в 1846 – із-за неврожаю в Британії виникла криза, і Банк Англії був змушений підняти відсоткові ставки. Кредитне стиснення стало фатальним для перегрітого ринку: залізничні компанії раптом зіткнулися з нестачею фінансування для продовження будівництва, а спекулянти – з маржин-колами. А далі – маси інвесторів, що втратили усе і затяжна фінансова криза в Британії.
Наступна криза – це «Шалені двадцяті» та крах 1929 року (Велика депресія). У 1920-х роках США переживали економічний бум. Фондовий ринок США тоді працював без належного регулювання, і сформувалася одна з найбільших бульбашок в історії. Основною рушійною силою буму була легкодоступна позика і маржинальна торгівля: американці масово купували акції в кредит, під заставу самих же акцій. Обсяг споживчого кредиту й брокерського плеча зростав нереальними темпами.
Популяризувалися інвестиції в нові галузі – автомобілебудування, радіо, кіно, авіацію – які обіцяли шалене зростання і символізували «нову еру» технологічного прогресу. Біржова гра перестала бути елітарною, акції купували і середній клас, і навіть деякі робітники. Це суттєво підживлювало попит і штовхало ринок угору.
Але 24 жовтня 1929-го, у так званий «Чорний четвер», раптова паніка призвела до рекордного падіння ціни. В п’ятницю ринок трішки стабілізувався, але далі був «чорний понеділок» і «чорний вівторок». Тай загалом, подальші кілька років були катастрофічними: до літа 1932 року фондові індекси США впали на майже 90% від попереднього максимуму. А загальним результатом став обвал економіки – Велика депресія 1930-х років, найглибша глобальна економічна криза сучасної історії штатів.
Далі йде Японська бульбашка цін на активи. Японія мала хороші передумови – країна мала стрімке економічне зростання, фінансові ринки лібералізувалися, а курс єни різко підскочив. А також, уряд проводив дуже м’яку монетарну та фіскальну політику із низькими ставками – гроші були доступні і дешеві.
Ці заходи перевиконали свою задачу – замість плавного росту вони призвели до надлишкової ліквідності та справжнього спекулятивного буму. За 1985–1989 роки індекс Ніккей і ціни на землю в містах Японії потроїлися.
Але, у 1989 році Банк Японії почав посилювати політику – вони усвідомлювали наявність бульбашки. Вони кілька раз підняли ставку, і цього було достатньо, щоби бульбашка почала лускати, індекс почави доволі швидко знижуватися. Єдине, що у цій ситуації добре, що держава втрутилася і почала сама здувати бульбашку, не допустивши краху економіки. Хоча наслідки звичайно були.
Наступною була азійська фінансова криза 1997 року – вона була інакшою. У першій половині 1990-х ці економіки приваблювали величезні обсяги іноземного капіталу, завдяки високим процентним ставкам і фіксованим курсам валют, які були прив’язаними до стабільного долара.
Потік дешевих зовнішніх грошей породив класичну економічну бульбашку, підживлену “гарячими грошима” – інвестори вкладали кошти в акції, нерухомість та бізнес у Південно-Східній Азії, розраховуючи на високий прибуток і недооцінюючи ризики. Таке утримання курсу центральними банками і неконтрольоване кредитування призвели до накопичення борну. Відношення зовнішнього боргу до ВВП в країнах Південно-Східної Азії зросло до загрозливих рівнів – сукупно біля 180% у 1996 році.
Спусковим гачком став Таїланд: улітку 1997-го спекулянти почали масовано атакувати тайський бат, сумніваючись у здатності уряду втримати його фіксований курс. І вже в липні золотовалютні резерви країни закінчилися і валюта стрімко знецінилася. Це викликало ефект доміно: за кілька тижнів обвалилися валюти Малайзії, Індонезії, Філіппін, пізніше – Південної Кореї.
І знову, інвестори несли масові втрати, компанії банкротували, активи знецінювалися, а економіка країн занурилась у глибоку кризу на межі економічного колапсу.
Далі були сучасні більш бульбашки із нашого століття. Першою із сучасних, була бульбашка дот-комів 2000 року. Інтернет і комп’ютерні технології обіцяли перевернути традиційний бізнес, тому будь-який стартап з «.com» у назві міг миттєво отримати мільйони доларів інвестицій. Такі компанії виходили на IPO із перших днів могли давати «ікси».
При цьому, у таких компаніях не було прибутку і навіть доходу. Інвестори вірили, що настала «нова економіка», де старі правила оцінки бізнесу не діють, і що інтернет назавжди забезпечить високе зростання.
Але реальність інакша – фундаментальні закони не змінюються, тому, закономірно, бульбашка луснула, це сталося у 2000 році. Багато компаній-доткомів збанкрутували, тисячі високотехнологічних працівників втратили роботу, інвестори – свої гроші. А глобально, крах бульбашки викликав економічну рецесію в США у 2001 році. Індекс Nasdaq 100 відновився до попередніх рівнів тільки через 15 років.
Далі була іпотечна криза 2008 року, яка стала світовою фінансовою кризою. Усе почалось із того, що після бульбашки дот-комів ФРС сильно знизив ставку, рятуючи економіку. Відповідно, кредити стали дешевими і доступними для споживачів. Окрім цього, інвестори масово рушили на ринок нерухомості, який вважали надійним і таким, що не може збанкротувати.
Ціни на нерухомість постійно зростали і з’явилась нова парадигма, що «ціни на житло ніколи не падають». І цим вирішили скористатися банки та інші фінансові організації, а щоби збільшити свої прибутки вони спочатку знизили вимоги для іпотеки практично до нуля, а потім узагалі розширили ринок, перетворивши такі кредити на іпотечні облігації (MBS), а потім ще й зробили із них похідні інструменти (CDO, CDS).
Але таке роздування не могло тривати вічно, прийшов час, коли власники іпотеки не могли платити по кредиту (особливо ті, що без доходу), відповідно, будинки вилучалися банками і виставлялися на продаж. Це призвело до падіння вартості нерухомості. Коли житло перестало дорожчати, тисячі інших субстандартних позичальників раптом опинилися в ситуації, що їхні будинки коштують менше, ніж сума боргу. Вони перестали обслуговувати кредити, бо це не вигідно.
Це набуло системності, що призвело до ефекту доміно і масового дефолтів банків і фінансових організацій. Уряд США деякі рятував, деяким допустив дефолт, але це призвело до однієї із найбільших рецесій у США, і загалом по усьому світу.
Та, у 2008 була ще одна бульбашка – сировинна, вона була затьмарена іпотечною кризою, але її варто розглянути. Ще в 2003–2006 рр. спостерігалося поступове здорожчання ресурсів на тлі попиту з боку Китаю та інших країн, що розвиваються. Але справжній спекулятивний ажіотаж розгорівся в 2007–2008, коли на ринки товарних ф’ючерсів хлинув капітал інвестиційних фондів.
Нафта, наприклад, за перше півріччя 2008 року підскочила в ціні з ~$90 до рекордних $147 за барель. Ціни на пшеницю, кукурудзу, рис та інші продукти теж досягли багаторічних максимумів. При чому, майже синхронно росли усі товарні активи.
Причиною вважався масовий приплив грошей в індексні фонди на сировину: великі банки (Goldman Sachs, AIG та ін.) створили фінансові продукти, що дозволяли вкладати кошти одразу в кошик із нафтою, газом, металами, зерном тощо. Обсяг таких вкладень виріс з $13 млрд у 2003 р. до $260 млрд на початку 2008 р.
При чому, такі фонди вкладали не у видобуток чи у спотові активи, а працювали через ф’ючерси та інші деривативи. А це створило класичну бульбашку, оскільки реального попиту на такі активи по таким цінам просто не було.
Тому, як і всі бульбашки, ця зрештою луснула: до кінця 2008 року ціни на товари різко обвалилися. Яку шкоду нанесла саме ця бульбашка, важко визначити, оскільки всі втрати приписують іпотечній кризі 2008 року. Та можливо, ця іпотечна криза, була одною із причин, чому сировинна бульбашка теж луснула, інакше, вона могла б ще певний час надуватися.
Що ми маємо зараз? А зараз у нас бульбашка по всьому спектру ризикових активів – фондовий ринок і акції, криптовалюта, нерухомість (особливо комерційна) і навіть по корпоративних облігаціях. Західні аналітики уже охрестили її як «бульбашка всього».
А тепер переходимо до самого важливого – що спільного є у кожній бульбашці, і що нам допоможе завчасно визначити чи зараз присутня бульбашка, чи ні.
Отож, першою спільною рисою є поява якоїсь нової технології чи нової ідеї. Завжди є якийсь тригер, унікальна можливість наживи. Це змінює психологію інвесторів. У випадку тюльпанів – мода на екзотику; залізниці – проривний транспорт; 1920-ті – авто, радіо; доткоми – інтернет, а зараз це штучний інтелект.
І проблема не у самій технології – бо вона практично щоразу вона справді проривна і впливала на майбутнє, а проблема у тому, що на час її появи, вона сильно переоцінена – інвестори вірять, що ця новинка обґрунтовує зростання цін.
Другий фактор – це легкість доступу до грошей. Маю на увазі, що актив легко купити будь-кому бажаючому. Це може бути фактор низьких відсоткових ставок – тобто, дешевий кредит дозволяє інвестору легко позичити кошти, щоби купити потрібний актив.
Інший прояв – це доступність маржинальних покупок. Як наприклад, було на бумі залізних доріг, перед великою депресією і т.п. А також, поява деривативів – тобто, похідних інструментів, які збільшують обсяги ринку, що переважає фізичну наявність товару – так наприклад було під час тюльпаноманії, коли торгувалися контракти на майбутній урожай, і це ж було основною причиною світової фінансової кризи 2008.
Третій фактор, це – людська психологія ейфорії і жадібності. Учасники бульбашок схильні ігнорувати ризики. Ейфорія, масове мислення, FOMO – типові психологічні прояви. Люди переконують себе, що цього разу все виправдано – переоцінені активи здаються їм не бульбашкою, а новою нормою.
Щоразу виникає фраза «цього разу усе інакше». Джон Темплтон називав цю фразу найнебезпечнішими словами у інвестуванні, ця фраза завжди призводила до найбільших фінансових втрат.
Четвертий фактор, це – відрив від реальності, тобто, фаза буму. На піку бульбашки ціни активів значно перевищують їхню об’єктивну цінність. Є класичні показники: P/E для акцій стає аномальним, орендна віддача нерухомості падає нижче ставок, дохідності облігацій не компенсують ризиків і т.д. Але в момент буму більшість цього не бачить, чи точніше, не хоче бачити.
Бульбашка «годує сама себе»: зростання цін притягує нових покупців, що створює ще більше зростання. Це триває, поки знаходяться «ще більші дурні», готові купити ще дорожче (я нікого не ображаю, цей процес просто називається «теорія більшого дурня»).
А далі, усе йде по одному і тому ж плану – наступає крах (починається паніка і розпродаж), масові втрати інвесторами своїх заощаджень – а часто, такі інвестори залишаються ще й з боргами по маржинальним зобов’язанням.
Більше того, тріскання бульбашки майже завжди призводить до економічної кризи або принаймні спаду. Тобто, страждають не тільки учасники бульбашки. І з часом приходить отверезіння натовпу і розуміння, що «цього разу НЕ інакше».
Тому, слідкуйте за факторами бульбашки. А також, розумійте що бульбашки будуть завжди – бо така людська природа.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Отримати доступ до ексклюзивного контенту, розширеної аналітики, усіх спекулятивних угод в реальному часі (із поясненнями логіки), регулярне оновлення по спекулятивному портфелю, спілкування і багато іншого корисного, і одночасно підтримати розвиток проекту Capitalizator UA – на Patreon>>>
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.