Ми часто порівнюємо показники фондового ринку та економіки США із попередньою історією, яка була у штатах. Але цим самим, ми упускаємо багато інших показових історичних аналогій, які можна проаналізувати і вивчити уроки, щоби захистити себе.
Тому, я пропоную порівняти бульбашку в Японії, яка надувалася до 1990 року, а її здування призвело до втрачених десятиліть для інвесторів у японські активи. А саме важливе – є багато паралелей із сучасністю, які варто взяти до уваги.
І у цьому дописі, ми пройдемось по таким паралелям, що було спільного в Японії тоді, та у США сьогодні. А також, розглянемо важливе питання – що призвело до тріскання японської бульбашки, які саме фактори посприяли цьому.
Чим показова бульбашка в Японії? Почнемо із того, що Японія уже на той час була розвинутою і однією із найбільших економік, тобто, можна вільно проводити паралелі. Звичайно, кожна країна має свою специфіку і певну різницю, але суті це не міняє.
За 10 років, із 1980 року, японський індекс NIKKEI 225 виріс майже в 5 разів, що є дуже високим темпом росту, як для розвинутого фондового ринку.
А здування бульбашки призвело до того, що фондовий ринок Японії тільки до свого дна йшов 18 років. При цьому, він втратив 80% своєї вартості, і вернувся до рівня початку 1981 року. Тобто, інвестори які вкладали в бульбашку, практично з її початку, були в мінусі.
А для того, щоби індекс повернувся до попередніх максимумів, йому потрібно було 34 роки! Це важливо розуміти, бо бульбашки можуть нанести фундаментальних збитків для інвесторів.
А тепер до справи. Порівняємо спільні показники економік та ринків. І першим пройдемось по найбільш базовому, по показнику P/E, тобто, по відношенню ціни до прибутку, але для усього індексу.
В Японії базовим індексом є Nikkei 225. Тобто, це такий собі аналог американського S&P 500, і в цей Nikkei 225, відповідно входять 225 провідних компаній токійської фондової біржі.
Отож, станом на пік бульбашки в Японії у 1989 році, значення Р/Е для Nikkei 225 становив 60, це мега екстремальне значення. Для прикладу, порівнюючи із піком у штатах, в грудні 2024 року Р/Е для S&P 500 становив 26.75, що в два рази нижче від японських значень. Незважаючи, шо для штатів, це найбільше значення за останні практично 150 років.
Якщо взяти більш об’єктивний показник, а саме САРЕ, чи інакше Р/Е Шиллера, який є циклічно скорегований і за довший період. То у 1989 році, на піку бульбашки в Японії він доходив майже до значення 100.
При чому, ви розумієте, що це не значення окремої компанії, а середнє середньострокове скориговане значення по ринку. Поясню, що це орієнтовано значить. Якщо ми вкладаємо 1 долар у індекс Nikkei, то на основі дохідності за 10 років та з врахуванням інфляції, нам потрібно майже 100 років, щоби ми повернули цей долар у вигляді прибутків компанії (це навіть не чистий прибуток інвестора, а тільки прибуток компанії).
І зараз, заднім числом це виглядає як якесь божевілля, як можна було купувати акції по таким оцінкам. Але якщо подивитися що зараз відбувається на фондовому ринку США, то видно, що поточна оцінка по S&P 500 знаходиться на рівні вище 37.
І це теж надвисоке значення. Звичайно, можна вирішити, що до 100 ще дуже далеко, і є ще куди рости. Я згідний, людська жадібність не має меж, і занадто часто переважає логіку, що ми бачили неодноразово на історії. Тому, певний подальший ріст точно не можна виключати.
Але чому Японський ринок можна було роздути до 100 по САРЕ, а на американському таке зробити, я вважаю дуже малоймовірним. Вся справа у тому, що японський ринок був більш тонким, тобто, менш капіталоємнісним.
Це коли, умовно порівняти компанію із капіталізацією у 100 мільйонів із компанією в 1 мільярд. Якщо при рівних умовах, у кожну компанію заходить по 100 мільйонів інвестицій, то дешевша компанія виросте значно більше. Один і той самий обсяг грошей має більший вплив на меншу капіталізацію.
Тобто, щоби розігнати японський ринок, потрібно було значно менше, ніж американський. Принаймні спочатку і в середині, а далі уже жадність підтримала тренд.
І це підтверджується наступним фактором – вагою відносно усього світового фондового ринку. На піку бульбашки, у 1989 році, японський фондовий ринок становив 45% від усього світового фондового ринку, при цьому, американський фондовий ринок значно відставав, і важив приблизно 33% від усієї капіталізації фондового ринку.
Якщо взяти для порівняння 1980 рік, то японський фондовий ринок важив тоді приблизно 15% від світового фондового ринку, а американський приблизно 45%.
На даний момент, домінація японського ринку опустилася до 5%, тобто, домінація впала в 9 разів. Це фактично демонструє відставання інвесторів у японські активи, відносно інших ринків.
Якщо взяти США, то зараз його домінація складає приблизно 67% від усього фондового ринку, тобто, 2/3 усього капіталу у акціях, знаходиться у США.
При чому, зростання цього показника у штатах, як і в Японії в минулому, відбувається доволі стрімко. Це підтверджує графік відношення капіталізації їх фондового ринку до капіталізації решти світу. Така домінація, крім того, що має стрімкий тренд, до того ж має ще й екстремально великі значення – порядку трьох стандартних відхилень. І це вже бульбашка.
І знову ж таки, це не ознака, що ринок уже буде розвертатися – аж ніяк, але ми десь біля стелі можливості роздування, оскільки більша частина світового капіталу уже в американських акціях.
А ще, варте уваги відношення ринку акцій до реальної економіки, тобто, фактично – індекс Баффета, відношення капіталізації фондового ринку до ВВП країни.
У1989 році індекс Баффета в Японії складав рекордні 151%, при цьому, у США тоді цей показник був приблизно на рівні 60%.
Якщо подивитися зараз на США, то індекс Баффета складає більше 200% – це екстремальне значення. Тобто, як до 1989 року грошові потоки масово йшли до Японії, так само вони зараз надмірно поступають у США. А це такий же показник перегрітості фондового ринку.
Наступний фактор японської бульбашки це – кредитна експансія, тобто, зростання боргового навантаження. Японська бульбашка підживлювався дешевими грошима та активним кредитуванням. Центральний банк Японії різко знизив ставки, із 9% у 1980 році до рівня у 2,5% у 1987 і тримав на такому значенні аж до піку бульбашки.
Таким чином, банки легко кредитували населення, особливо зі зростанням вартості самого забезпечення (внаслідок бульбашки). А враховуючи низькі ставки, попит на такі кредити був високим.
І загалом, рівень боргового навантаження приватних осіб зріс із 140% від ВВП у 1980 році до 208% на піку бульбашки. Тобто, боргове навантаження виросло на 50% відносно ВВП.
Скільки із цих грошей пішло на покупку акцій – я такої інформації нажаль не знайшов, але виходячи із того, що бульбашка росла експоненційно, а потім падала каменем вниз, то закредитованість була екстремальною. Бо така характеристика поведінки ціни відповідає високо маржинальному ринку із масовою ліквідацією позицій.
А в штатах картина вам відома, якщо ви читали попередні дописи – надзвичайно висока закредитованість, яка знаходиться біля своїх пікових значень і постійно зростає.
А ще фактором є поведінка ціни самого індексу Nikkei 225 до самого піку в 1989. Ціна зростала практично експоненційно, що саме пособі уже мало насторожувати інвесторів.
Але, теж саме ми спостерігаємо і зараз на американському індексі. Він зростає такими ж темпами, і його поведінка практично 1 в 1 як це було в Японії перед крахом.
Також, в Японії того часу були явні ознаки спекулятивної манії. Із-за доступності кредитів і віри в те, що ринок невразливий, інвестори брали величезні кредити під покупку акцій. Те ж саме відбувається і зараз у США.
На японській бульбашці інвестори були впевнені, що «Японія завоює весь світ», більшість інвесторів навіть не задумувалася на тим, щоби хоча б якось диверсифікувати свої інвестиції.
Що ми маємо зараз в штатах? Знову більшість інвесторів, особливо роздрібних, вважає, що американський ринок завжди буде найкращим і завжди тільки рости.
В обидвох випадках, як у США станом на сьогодні, так і на бульбашці в Японії, ріст відбувався на жадібності, вірі у постійний ріст і самозаспокоєнням, що «цього разу усе інакше».
А результатом цього, стала втрата значної частки капіталу у інвесторів в японський ринок, списання усього росту і паперових прибутків за останні 9 років зростання, і очікування приблизно у 35 років, щоби просто повернутися до попередніх максимумів ринку.
І переходимо до одного із самих важливих питань, що сталося на вершині ринку, перед тим, відбувся крах на фондовому ринку Японії. Це важливо, оскільки, можливо дасть нам відповіді, коли очікувати аналогічної події на американському фондовому ринку.
І першим таким тригером, для японського ринку, було підвищення відсоткової ставки центрального банку Японії. Після двох років низької ставки розміром у 2,5%, вони підняли її до 6%.
Такі дії фактично перекрили “кисень” для спекуляцій, оскільки кредитування стало дорожчим, включаючи і маржинальне кредитування для покупки акцій. Вартість обслуговування боргів для компаній і домогосподарств різко підвищилась, що зменшило попит на нові позики для купівлі активів. Це виглядає так, ніби японський центробанк свідомо проколов бульбашку своїми високими ставками.
А перші зниження ставки відбулися аж за 1,5 роки після початку краху, щоби плавно почати стимулювати економіку і ринки. При чому, зниження ставки було доволі плавним, без різких знижень і далеко не на кожному засіданні по ставці. Узагалі, зниження до нульового рівня зайняло 9 років.
До речі, центрбанк Японії у ті часи критикували, що вони затягують зі зниженням ставки, і що треба робити все швидше і агресивніше, рівно те саме, за що критикують ФРС сьогодні.
Давайте глянемо, що відбувається в штатах. Схожим чином, ФРС США спочатку підвищило відсоткову ставку до 5.25-5.50 і рівно так само, як і банк Японії тримав на цьому рівні рік, а далі, почав плавно знижувати ставку.
Тобто, цілком можливо, що ФРС має чітке розуміння присутності бульбашки на фондовому ринку, і хоче плавно та контрольовано здути її, без різкої втрати вартості ринку.
Другий такий тригер здування ринку Японії було введення жорсткішої фіскальної політики.
У квітні 1989 року японський уряд вперше запровадив національний податок на споживання (аналог ПДВ). Хоч ставка була невеликою (3%), новий податок трохи остудив споживчий попит і настрої бізнесу. І що важливо, це збіглося у часі з початком монетарного затягування поясів і підсилило його ефект.
Крім цього, японський регулятор оцінив перегрітість ринку, і додатково посилив вимоги до кредитування, що також прямо остудило спекулятивний попит.
У США також були спроби знизити навантаження на бюджет і провести фіскальне посилення, та на даний момент жодних видимих результатів у цьому напрямі не видно. Поки усе тільки на словах.
Тому, потрібно слідкувати за тим, коли в штатах таке фіскальне посилення почнеться. А воно почнеться, бо з таким рівнем дефіциту бюджету як в штатах, це неминучий процес, це тільки питання часу.
Інший фактор – це надмірна перегрітість. Все дуже просто, перегрітий ринок росте виключно за принципом більшого дурня, і на певному етапі просто “скінчилися покупці”, які готові платити поточну вартість. А особливо, якщо із іншої сторони йде посилення продажів.
На момент піку коефіцієнти P/E компаній були космічними, дивідендні доходності впали до мінімумів, а сподівання подальшого росту стали нереалістичними. І хоча більшість роздрібних інвесторів не дивиться на це, а живе надією, крупні інвестори починають продавати свої акції.
Після перших підвищень ставок і як наслідок банкрутства деяких фірм, навіть роздрібні інвестори частково почали втрачати впевненість, що зростання триватиме вічно.
І відповідно, масова психологія розвернулася: замість страху втратити прибутки (FOMO) з’явився страх втратити усі вкладені кошти. Почалися продажі активів, спочатку повільні, а потім і панічні. Фактично, бульбашка луснула під власною вагою, коли стало зрозуміло, що підтримувати такі оцінки просто не було чим.
Цієї стадії на американському ринку ще немає, але коли вона почнеться, уже буде пізно. А на даний момент можна зазначити, що американський ринок не дуже і росте, якщо порівняти із попередньою динамікою – індекс S&P 500 практично рік уже знаходиться у діапазоні.
І з великою ймовірністю можна сказати, що інституційний інвестор проводить розпродажі власних акцій. Це частково підтверджується і сентиментом, відновлення ринку, яке відбулося із квітня 2025 року відбулося майже виключно за рахунок роздрібного інвестора.
Тому, вкладайте свої гроші із холодним розрахунком, а не із-за віри чи надії у вічний ріст.
Якщо вам цікава така тематика, підписуйтесь на телеграм-канал та youtube-канал.
Отримати доступ до ексклюзивного контенту, розширеної аналітики, усіх спекулятивних угод в реальному часі (із поясненнями логіки), регулярне оновлення по спекулятивному портфелю, спілкування і багато іншого корисного, і одночасно підтримати розвиток проекту Capitalizator UA – на Patreon>>>
Мій брокер фондового ринку:
Freedom24 із можливістю поповнити рахунок криптою>>>
ТОП криптобіржі, якими я користуюсь:
Біржа Binance із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа OKX із 20% знижкою на комісію>>>
Біржа Bitget із 20% знижкою на комісію>>>
Відкрити рахунок на Bybit із бонусами до 30 000 USDT>>>
Реєструючись за цими посиланнями, ви не тільки отримуєте знижки і бонуси, але і підтримуєте розвиток проекту Capitalizator UA!
Відео версія:
Дякую вам за увагу і до зустрічі у наступних дописах. З повагою, Олександр Янчак. Capitalizator UA.